ОЦИФРОВАНІ АРХІВИ. Документальний Серіал "Namedni" з Леонідом Парфьоновим. 1965 рік (35.49)

Документальний Серіал "Namedni" з Леонідом Парфьоновим. 1965 рік (35.49)

Відкриття пам`ятної дошки Сергія Романюка. Івано-Франківськ. 28.12.2019 року.

Відкриття пам`ятної дошки Сергія Романюка. Івано-Франківськ 28.12.2019 р. (4.01) (181)

ТНК від ТБ "Канал 402". Ведуча Ірина Мазурук. Часопису "Нова Зоря" - 10 років.

Говорить тодішній директор часопису - о.Ігор Пелехатий. Місто Івано-Франківськ. (2.53)
Газета заснована у Львові 1926 р. Виходила у Галичині до 1939 р. Її редакторами були о. Тит Галущинський (1926—1927) та Осип Назарук (1927—1939) — відомий український письменник і публіцист, автор історичних творів «Осмомисл» (1918), «Роксоляна» (1930).

Серед нас є люди, які народилися в 50-60-х роках... Це все про мене!

 

  Серед нас є люди, які народилися в 50-60-х роках. Виховували у шістдесятих. Навчався у 70-х. Оружився і одружився у 80-х. Ми працювали у 80-ті - 90-ті... і багато хто працює і донині...

Назад в минуле: завод “Промприлад” в Івано-Франківську (ФОТО - ВІДЕО)

    Івано-Франківський завод «Промприлад» (раніше Станіславський машинобудівний завод, Станіславприлад, Геофізприлад) — одне з найстаріших підприємств.

Документальний фільм "Дорога, Правда і Життя..." 2009 р.Б. Повна версія

До 100-літнього ювілею церкви Святої великомучениці Параскеви П'ятниці та 20-річниці виходу з підпілля о. Тарас Огар разом з істориком Романом Чорненьким написали сценарій до документального фільму «Дорога, Правда і Життя» (режисер Бойчук Мирослав) Дикторська начитка Богдан Кучер.

Мирослав Бойчук: Вислів "Не на часі" народився, в акурат, відразу після 1991 року...

Він стосувався майже всього: мови, пісні, кіно, науки, промисловості, війська, озброєння... Не буду продовжувати того списку, бо ви його самі знаєте краще від мене. А ключовим у моєму дописі є слово "майже"...

Богдан Скаврон: Блудство. Купити собі трохи сексу ніколи не було проблемою в Івано-Франківську.

Знайти повію у місті завжди допоможуть швейцари готелів, бармени в ресторанах, водії таксі. Зрештою проститутки самі ловлять клієнта "на живця", заклично голосуючи на узбіччях об’їзних доріг чи спокусливо потягуючи шампанське за столиками готельних ресторанів.

Мирослав БОЙЧУК: Про банани, прокладки, туалетний папір та іншу фігню.

 На відео внизу думки молодої людини, яка про ті часи знає тільки з зомбоящика та Інтернету та намагається вставити свої "5 копійок" у те, про що не має жодного поняття з тими ж відосиками з Інтернету. Про банани, прокладки, туалетний папір та іншу фігню. Він ще забув сказати, що бідні совітські люди не мали мобілок, Інтернету та Монатіка.

Мирослав Бойчук: як я започаткував радіо "Дзвони"?

Мабуть, "започаткував" буде не дуже правильним висловом. Швидше задумав...

   У Вікіпедії написано коротко: "Засноване у 1996 році тоді ще отцем-мітратом, а згодом і владикою Миколою Сімкайлом, пізніше до спiввласникiв приєднався і єпископ Софрон Мудрий ЧСВВ. Це був час, коли Греко-Католицька Церква вийшла з підпілля після багатьох років комуністичного переслідування."

    Читаю далі: "У січні 2006 року на радіо «Дзвони» безпосередньо почало працювати Згромадження воплоченого слова, коли о. Софрона Зелінського було призначено директором." Тож про першого директора - ні слова.

    По-перше: Греко-Католицька Церква вийшла з підпілля 29 жовтня 1989 року, а у 1996 році вона не просто вела активний, легальний спосіб життя, але й мала свій, потужний на той час, засіб масової пропаганди у вигляді телепередач.

Sergey Lapko: Про людей. Щербік.

    Тризубий Стас! Тризубий Стас!.. Може і так, може і Тризубий Стас. Як міф, як нік, як сценічне ім'я, як Тарапунька і Штепсель.

Орест Олексишин: СХОДИНКИ ДО ВЕРШИНИ СЕРГІЯ МІЧНИКА

Мирослав Бойчук замість передмови: Мав честь тренуватись з героями нижчевикладеного допису. На світлині ліворуч Сергій Мічник, третій зліва - Юрій Богданов.Світлина зроблена мною під час змагань з першості області у 1974 році. Місто Івано-Франківськ.

Юрій Косик: Слава Богу, не зігували, бо був би повний п.здец...

 

Мирослав Бойчук: З моїх фотоархівів.

Група "ЕВМ" у Франківську. 1988 р.

Смішно дивитись і згадувати, але... тоді рокешник слухали і дивились сидячи...

   Юрій Косик:  Вперше було порвано зал рок-групою "Аракс", десь 80-й-81-й... ВІА-75 до уваги не берем, бо був просто класний ефектний концерт. "Діалог" теж нічого особливого не спричинив, вони були у Франику тричі, але то був замріяний прог-рок, лазерне шоу, тексти Тарковскького... Останній раз десь у 88-му - вже хард рок, але не порвали зал ні разу... 

 

  Отже ВПЕРШЕ!!! (десь 80-й-81-й) "Аракс" після виконання на завершення програми пісеньки "Burn" з репертуару Deep Purple і приголомшливого вибуху піротехнічного пристрою просто на сцені спричинили масовий екстаз і вихід на вулиці мирного радянського міста очманілого натопвпу, який чомусь виокреслився в організовані колони, що відбивали кроками чіткий марш і скандували - "We want rock!" Слава Богу, не зігували, бо був би повний п.здец... Звідки то прорвало? Невідомо... Думаю, генетичне шось... Ваш покірний слуга відбивав в тій колоні марш і голос мало не зірвав... 

    Вдруге таке трапилось після концерту "Зємлянє", десь 82-83-й... Там порвали вже низкою хітів рок-класики і, шо саме конщунствене, пєсєнкой із рєпєртуара брітанской панк-групи "Секс Пістолз". Досі не збагну, як оце діяло на нєокрєпше сознаніє молдодьожі комсомольского возраста, але колони були вже на порядок потужніші і організованіші... Треба попитати ветеранів КГБ, у них мали би бути звіти про то... Ваш покірний слуга не пропускав жодного концерту в "Конюшні", тож і там я був, і мед-вино пив... Ухххх... 

 

  Втретє таке сталося у 87-му, 88-му, після виступу "Круїз" на стадіоні, там вже був сльозоточивий газ всьо такоє, але то вже й часи були зовсім другі... На концерті "ЕВМ" ми з покійним Олексієм Маєвим брали вже чемно інтерв'ю у Моніна для обласного радіо... Нудно вже було і нам і Моніну... Але це вже зовсмім інша історія...

Юліан ЯКОВИНА: Зміст та мрія усього мого життя! Наш здобуток - Івано Франківська обласна організація "Івано-Франківський осередок Національної спілки кінематографістів України"!

Нам виповнилося- 23 роки, вітаю!

( На світлинах: операторсько-режисерський відділок Осередку)...

Шановні колеги!

Рівно 23 роки від сьогодні, за сприяння Національної спілки кінематографістів України, з Божої ласки, мені вдалося створити, спільно з вами, професійну-першу на Прикарпатті кінематографічну обласну організацію: "Івано-Франківський осередок НСКУ",якій сьогодні виповнюється-23 роки творчої діяльності! Пригадую перші наші завдання зі створених нами регіональних програм розвитку кінематографа нашого міста, регіону: кінодокументалістика, кінодраматургія, ігрове кіно, кіноакторська діяльність, дитячо- юнацьке,молодіжне кіновідеомистецтво (молодіжні студії, гуртки)... Приємно, що нас шанують, люблять, знають і не тільки в Україні! ...

Ігор ПЕЛЕХАТИЙ: МОЄ СЛУЖІННЯ у "НОВІЙ ЗОРІ" (Продовження - 8)

 Історія творення католицької преси в Україні з перших уст.

Частина - 8

Цими днями минає 30 років тому, відколи вийшов у світ перший номер відродженої греко-католицької газети "Нова Зоря", безпосереднім творцем якої з благословення св. п. Єпископа Софрона Дмитерка ЧСВВ, Ординарія Івано-Франківського УГКЦ випала честь стати мені.

Ігор ПЕЛЕХАТИЙ: МОЄ СЛУЖІННЯ у "НОВІЙ ЗОРІ" (Продовження - 7)

Історія творення католицької преси в Україні з перших уст.

Частина - 7

Цими днями минає 30 років тому, відколи вийшов у світ перший номер відродженої греко-католицької газети "Нова Зоря", безпосереднім творцем якої з благословення св. п. Єпископа Софрона Дмитерка ЧСВВ, Ординарія Івано-Франківського УГКЦ випала честь стати мені.

Ігор ПЕЛЕХАТИЙ: МОЄ СЛУЖІННЯ у "НОВІЙ ЗОРІ" (Продовження - 5, 6)

Історія творення католицької преси в Україні з перших уст.

Частина - 5

У ці останні березневі дні 2021-го минає 30 років, відколи почалася нова історія відродженої газети, а пізніше – й видавництва «Нова Зоря», безпосереднім творцем яких з благословення св. п. Єпископа Софрона Дмитерка ЧСВВ, Ординарія Івано-Франківського УГКЦ випала честь стати мені...

Ігор ПЕЛЕХАТИЙ: МОЄ СЛУЖІННЯ у "НОВІЙ ЗОРІ" (Продовження - 3, 4)

Історія творення католицької преси в Україні з перших уст

Частина - 3

В «Західному Кур’єрі» мій трудовий стаж склав лише 10 місяців (липень 1990 - травень 1991), але це був надзвичайний репортерський досвід: вже в перших номерах був розміщений мій велетенський фоторепортаж про святкування 500-річчя Українського Козацтва, під час котрого велелюдний здвиг івано-франківців із синьо-жовтими прапорами впродовж двох тижнів на кільканадцяти автобусах здійснив національно-просвітницький рейд Хмельниччиною, Вінничиною, Черкащиною, Київщиною, Таврією і Запоріжжям, кульмінацією якого стало грандіозне віче на околиці Нікополя біля могили легендарного січового отамана Івана Сірка.

Ігор ОЛЕКСАНДРОВИЧ: "Про кіно у клубі 70-х років"

Десь в кінці 1950-х років до клубу було добудовано приміщення кінобудки. І в 1960-70-х роках кіномеханіки Ярослав Левицький , Марія Василюк- Шмотолоха впевнено провадили цю справу і були шанованими людьми. Біля них завжди крутились зацікавлені пацани,що хотіли надати "допомогу" і мати змогу дивитись фільми.

о. Ігор ПЕЛЕХАТИЙ: МОЄ СЛУЖІННЯ у "НОВІЙ ЗОРІ" (1,2)

Історія творення католицької преси в Україні з перших уст.

У ці останні березневі дні 2021-го минає 30 років, відколи почалася нова історія відродженої газети, а пізніше – й видавництва «Нова Зоря», безпосереднім творцем яких з благословення св. п. Єпископа Софрона Дмитерка ЧСВВ, Ординарія Івано-Франківського УГКЦ випала честь стати мені.