Мирослав Бойчук: Триндіти - не мішки носити...

    До недавна не розумів, чому ті, хто відкрито пише про стан справ в Україні - брехню, злодійство, корупцію, провалені реформи, продажних чиновників, суддів... і т.д., в тому числі і я - досі на свободі. 

    Чому в диктаторсько-пархатій Україні мене і мені подібних, досі не заарештували та не посадили в тюрму? 

НАЙБІЛЬШИЙ ГРІШНИК - В НЕБЕСАХ

Ви приведіть до мене того Бога,

Котрий вже, майже, знищив мій народ.

Хай він розкаже, якщо має рот,

Куди нас приведе його дорога.

Яка держава, така й телевізія.

    Для тих, хто мене дуже "любить" і тільки шукає зачіпки, щоб обхаяти мої публікації: я дуже люблю свою землю і ненавиджу висококоритну брехливу, злодійську правлячу братву, яка нищить Україну та наш народ.

Сьогодні я усвідомив, що я помер...

 Діагноз - серцева недостатність та перевтома.

    Перевтома від пожиттєвої несправедливості, брехні та безвиході. Недостатність державної уваги, поваги та, хоча б мізерної, віри у майбутнє.

Андрій Подільський : Тут таке написали. Мабуть помиляються?

Якщо чесно, намагався пояснити людям, які плекають надію на якусь міфічну перемогу української сторони над російською, або навпаки, що ПЕРЕМОГИ НЕ БУДЕ!!! ВІЙНА БУДЕ ДО ОСТАННЬОЇ ЖИВОГО УКРАЇНЦЯ АБО УКРАЇНКИ.

Oksana Gavlitska: На згадку тим, кто ридає за Пєйцєй.

Наталія Іванова нагадує.

1).10 днів після своєї інавгурації, Петро Порошенко терміново відводить війська з абсолютно порожнього Луганська.

Відзначимо, що війська були приведені в повну бойову готовність, командування було готове підкорятися наказу верховного головнокомандувача Петра Порошенка. Виконання наказу про вихід з пустого Луганська тому яскраве підтвердження.

Левко Лук’яненко: “По суті, маємо планове нищення української нації…”

    Український націоналіст, дисидент часів СРСР, Герой України Левко Григорович Лук’яненко — знакова постать у новітній історії самостійної держави Україна, достойник, котрий усе своє життя не власні хороми будує, як деякі «патріоти», а простору, вільну від невольницького «павутиння» всеукраїнську світлицю. Світлицю, у якій щасливо житимуть усі українці!

Lyudmila Semenyuk: В Україні є дві правди.

Одна, яку в красивій обгортці подають паркетні журналісти у провладних та олігархічних ЗМІ, а інша — просто правда. І як би не намагалися ту просто правду приховати, вона, як шило у мішку, вилазить. І коли цих шил стане забагато, то і найміцніший мішок може миттєво перетворитися на нікому не потрібну ганчірку. У нас достатньо людей, які здатні прочитати англійською не лише субтитри в кіно, а й зарубіжні видання, солідні, незалежні та нікому, крім читачів не підвладні.

Мирослав БОЙЧУК: Сьогодні я остаточно дійшов до висновку про те, що я БОЯГУЗ.

    Про серусерівські часи не буду, бо там, взагалі, "повна торба"... Почну з часів незалежності.

Мирослав Бойчук: "Казочка про те, як Раїна заміж виходила".

    Жила собі одна дівчина. Назвем її Раїна. Не бідно жила, але й не багато. Батьки її не пестили, але й не розпускали. Казали, що люблять, але дівчина їх любові не відчувала. 

Мирослав Бойчук: про світле майбутнє і локшину на вухах.

    Першу половину життя, аж до Ісусового віку, я прожив у сересері. Весь цей час мені казали, що я живу у найкращій, найщасливішій, найсправедливішій країні у світі і що я обов'язково прийду до ще кращого, ще щасливішого світлого майбутнього. 

Наталія Наталія у Фейсбуці: Дехто звинувачує весь світ за те, що не допомагає Україні...

 

   В мене запитання: "В чому ви його звинувачуєте ???"

Мирослав БОЙЧУК. МАЖОРИ І ВІЙНА

Десь небо застелене чорним

Й дрижить від снарядів земля.

Хтось плаче за кайфом курортним,

А хтось за убитим дитям.

Степан Божак: ЛЮДИ ! Почитайте один раз і запам’ятайте назавжди!!! Бо вже накипіло. Набридло пояснювати кожному особисто.

Перед кожними святами один одному ви відправляєте привітання, це дуже добре, але тут є одна велика афера. Як правило, самому не хочеться придумати вітання, або знайти гарну відкритку в неті, і ви поширюєте привітання від незнайомих вам людей. В силу малої обізнаності з роботою комп’ютера і програмного забезпечення, ви, самі того незнаючи, робите своїм друзям і близьким купу проблем. Чому? Читайте далі.

Andrii Kozak: ...не так страшні чужі воші, як страшні свої гниди

Дорогі українці, довго наважувався написати цей допис, але сьогодні я розумію, що про це мовчати не можна, про це потрібно кричати на кожному кроці. Прошу дочитати до кінця.

Україна одна з найбагатших країн світу за своїми природніми ресурсами та можливостями,.. АЛЕ МИ ПОГРАБОВАНІ ОЛІГАРХАМИ БРЕХУНАМИ...

 

В'ячеслав Березовський:

Візантійщина - ось першопричина всіх невдач цього народу. Візантійська традиція облуди, підступу та брехні, віками отруює це суспільство. Витравити її мабуть вже неможливо.

Всі класи, партії, рухи і таке інше - насправді ґрунтуються на ідеології ортодоксальної візантійщини. Спроби кращих умів її позбутися, або обмежити її вплив на суспільство, за часів Речі Посполитої зазнали невдачі. Більше у історії цього народу таких спроб не було.

Мирослав Бойчук: За 30 років українська влада перетворила мою країну в сировинний придаток розвинутих європейських країн.

 

   Найбільша країна Європи (поки що)! 

Найродючіша країна Європи! 

Найперспективніша країна Європи! 

І... найжебракуватіша країна Європи! 

Yuriy Sytnyk: прямуємо до анархії, котра, як відомо, мати порядку... та до кінцевого розвалу держави.

 

Yuriy Sytnyk

А тим часом триває феодалізація України.

Вчорашні ОТГ, а нині просто неконституційні територіальні громади, породжені недоумкувати соросятами-псевдореформаторами, поволі перетворюються в удільні князівства.

З різних куточків України приходять вісті про узурпацію влади у нових адміністративних утвореннях місцевими панами та підпанками. Навіть у неспроможних (а таких більшість) громадах їх голови роздувать штати і набирають на роботу своїх родичів, кумів і приятелів. Повсюдний критерій відбору - особиста відданість, яка щедро винагороджується чималенькими зарплатами.

Степан Хмара: ОБЕРЕЖНО - БРЕХНЯ!

Прикро, коли професійні журналісти, дають категоричні оцінки подіям і явищам, про які не мають зеленого уявлення. І ще прикріше, коли це роблять відомі, досвідчені журналісти.

Павло Бондаренко: Літо 1921 року. Три роки і вісім місяців з часу приходу більшовиків до влади.

Головний більшовик Володимир Ульянов (Ленін) живе в одному з розкішних маєтків Підмосков’я, яке відібрали у вдови фабриканта Сави Морозова. Їздить в суперрозкішній «Delanay Billville», який належав останньому російському імператору. До послуг “вождя світового пролетаріату” і його дружини ще півдесятка автомобілів з царського гаража.