Sergey Lapko: Про людей. Щербік.

    Тризубий Стас! Тризубий Стас!.. Може і так, може і Тризубий Стас. Як міф, як нік, як сценічне ім'я, як Тарапунька і Штепсель.

    Зустрічались, коли вже став бардом остаточно і незворотньо - Щербік як Щербік, нічого нового і дивного. Ну, хіба шо про Південну Америку розповідав, а раніше не розповідав.

    Ми знались віддавна і я досі в захваті від його таланту, від цілого фонтану талантів що вмістила його особа: музикант-мультиінструменталіст, фотограф, оператор, режисер, художник, поет, співак, художник-мультиплікатор - напевно не все перелічив.

    Неймовірна працьовитість, відчайдушна самовіддача, тонке відчуття гумору, генерування позитивної аури навкруг себе. Таких мало...

    "Не дивлячись на те що Станіслав Щербатих народився у Росії...

" - сором'язливо інколи пише той чи інший автор. Ніби - От біда. Все добре, героя би вже дали, але "п'ятим пунктом" не вийшов! Тьху! Та хоть у Албанії - що за різниця! - Е-е-е, - кажуть, - різниця є...

    Погоджуюсь, різниця є. Різниця ось яка - поки десятеро говорять, віщують, закликають, Щербік встигав зробити щось таке, що десятеро і за життя не зроблять. Зробити - не вимислити, чи у мріях побачити. Велика різниця, погоджуюсь

    До речі, як на мене, його вимушене пірнання у бардівство, у створення

нового на наших теренах жанру зіграло йому на зле. Популярність співака часто вимагає, змушує його бути на рівні очікувань, на рівні сприйняття публіки. Тобто, талант в сторону - треба відповідати вимогам і очікуванням, понижати планку свого мистецтва до рівня пересічного слухача. Мистецтво такі штуки не прощає. Народ в захваті, а мистецтво не прощає

    Так чи інакше, стверджую - Щербік звичайна людина, чудовий наш земляк, вкрай талановитий самобутній. Дуже шкода що так рано його не стало. Він би ще себе показав і то так, що мало би не було, як кажуть.

Світлини та відео з архівів Студії документального кіно Мирослава Бойчука.