пʼятниця, 31 січня 2020 р.

Наталія Дехтієвська: Не можу мовчати, коли Суспільне в Україні знищує телебачення в регіонах! Цинічно. Підступно. Брудно.

Таким чином залишають всього 3 години власного мовлення в регіональних філіях (з них 2 години займає ефір програми «Ранок», годину – новини і вечірня програма). Рубають програми, вдосконалюють контент, починають звільняти працівників ТБ.
Не знаю, як на інших філіях, але в Житомирі тоді скоротили, якщо не помиляюся до сотні працівників. А у Києві навпаки – з’явилося дуже багато керівників-продюсерів-менеджерів. Між іншим, левова частка бюджету Суспільного витрачається на утримання Центральної дирекції в Києві. Зі зменшенням кількості годин мовлення звужується і інфопростір. Ми вже не обласне ТБ, на жаль, тому що в райони області, як це було при ОДТРК, майже не їздимо. Ми стаємо місцевим телебаченням. Але я ще вірю, що там, у Києві, все краще знають і знають, як розвивати ТБ.

Анатолій МАТВІЙЧУК: ПРО КРИЛА ДЛЯ ПЛАЗУНІВ АБО ALTA ALATIS PATENT!

    Планета Україна стає все менш придатною для життя. Страшенні перепади температур і спричиненні цим урагани піднімають у повітря величезні хмари отруйного пилу, яким просто неможливо дихати...
    Вибачте за метафору - але це про те, що відбувається з нами, з нашим інформаційним світом.
    Ще вчора Фейсбук і телепростір був переповнений моторошними фотками концтаборів, газових камер, єврейських погромів та інших згадок про Холокост.
Сьогодні накотилася гірка хвиля спогадів про Крути, недолюдка-більшовика Муравйова, замордованих студентів.