Мирослав Бойчук: про світле майбутнє і локшину на вухах.

    Першу половину життя, аж до Ісусового віку, я прожив у сересері. Весь цей час мені казали, що я живу у найкращій, найщасливішій, найсправедливішій країні у світі і що я обов'язково прийду до ще кращого, ще щасливішого світлого майбутнього. 

    Згодом з'ясувалось, що то був суцільний обман, локшина на вуха піплу, а ті, хто ту локшину розвішував, у тому світлому майбутньому давно вже жили. А остаточно це з'ясувалось, коли Україна стала гей-би незалежною...

    Минуло ще 30 років. Всі наступних три десятиліття, спочатку ті ж, котрі правили світом в сересері, але вчасно перефарбувалися, а згодом й інші новоспечені висококоритні брехуни, знову переконували мене, що жив я не у правильній країні, а ось теперечки заживу по-справжньому. Треба тільки трохи потерпіти.
    Недавно мені "гупнуло" вже 63... 

    На моїх очах правителі вже нової, колись могутньої Європейської держави, які за всіма напрямками розвитку опустили її до рівня африканського племені Тумба-Юмба, знову переконують мене, що жили ми не правильно, що у всьому винні "папєрєднікі" і  що ця війна стала можливою не через суцільні розкрадання, брехню, корупцію, не через економічний, культурний, соціальний, науковий і тд і тп упадок, а виключно через дурість одного-єдиного москаля... Ну і традиційно, з усіх рупорів звучить вже звикле: "ми живемо у найкращій, найщасливішій, найсправедливішій країні у світі і що всі ми обов'язково прийдемо до свого щасливого, світлого майбутнього... але після того, як переможемо." 

    При цьому з'ясовується, що все це звучить під гучне зовнішнє "дайте - не минайте" з елементами внутрішніх мільйонних розкрадань, корупції, розгулу зрадників на самих верхах правлячого бомонду... і озвучується писками тих, хто ще вчора проповідував в Україні рускій  мір. 

   І знову ті, хто ту локшину, останні 30 років розвішує, сам терпіти й затягувати пояси і не збирається, а живе у тому світлому майбутньому вже давним-давно і нічого міняти не збирається.
    Тих проповідників, звичайно ж, прибрати можна... але нас переконали, що то "не на часі".
    Ось такі пироги... А мені вже цілих 63!!! Охреніти можна...