Мирослав Бойчук: Чому мовчить проводове радіо на День Журналіста?

   Чим більше дров - тим дальше ліс... Ні, сьогодні я не про екологію. Сьогодні я про журналістику, а точніше про її часткову відсутність... принаймні на Франківському радіопередавачі.

    В мене на кухні завжди ввімкнений радіоприймач, який має всього два налаштування: на Українську  та на місцеву радіохвилю. В цьому році я помітив одну тенденцію: після 24.00 такзваний "брехунець" працює лише тоді, коли йому заманеться. Звичайно ж, "заманюється" йому виключно тоді, коли його хтось вмикає...

    Якоїсь закономірності в цьому вимиканні я ніяк не знайду. Інколи радіохвилі працюють і цілу ніч, але все частіше на їх місці - звичайний шум.
   ...А сьогодні, на професійне свято журналістів, я і вдень його не почув... Це що, диверсія? Чи таким чином нас вирішили привітати з професійним святом? Я вже не кажу про стратегічні орієнтири проводового... Адже одна із його функцій,- попереджати про стихійні лиха та війну... Кожного разу чую про це в начитці свого радійного дружбана.
   Якщо не вірите на слово - подивіться відео.