вівторок, 17 березня 2020 р.

Мирослав БОЙЧУК: я ще застав...

Затерта мить з минулого століття.
Розмиті кадри, долі і думки.
Бажань і фарб вчорашнє розмаїття

Прокручую в минуле навпаки.

Я ще застав хати з печами на дровах, коцьолком для підігріву води, глиняною піччю, або бамбетлем застеленим соломою для спання, лампами на нафті, глиняною підлогою та солом'яною стріхою, з повною пахучим сіном стодолою, з овочами просто з грядки, з яблуками, грушами та вишнями просто з дерева, з молоком просто з відра, з грибами піджареними на блятах, з бульбою в мундирах та кукурудзою в брайтрурі, з свіжеспеченим пахучим хлібом в п'єцу, з водою в долонях просто з джерела... Цілісіньке літо босоніж, майже на голяца, з хрущем на нитці за ногу і... з обов'язковим дротовим брехунцем на запотілому підвіконні... 
    Такими були мої щорічні літні канікули у баби Рузі в селі Братківці.
Лиш тепер усвідомив, що то були найкомфортніші умови за все моє свідоме життя.




Немає коментарів:

Дописати коментар