Мирослав БОЙЧУК: Ось і п'ємо невідомі речовини з білим кольором під умовною назвою "молоко"

Ці кінокадри, які я відзняв у селі Перерісль, Надвірнянського району, Івано-Франківської області для прокручування їх на тодішніх моїх дискотеках, черговий раз навели мене на не веселі думки:

Бідкаємося про те, що у наших магазинах, практично, не залишилось натуральних продуктів, хоча їх кількість і розмаїття вражає. Особливо вражаюче воно виглядає на фоні розвалин сересерівських колгоспів та порожніх селянських стайнь, які завжди "ріжуть" моє око і свідомість під час подорожей Україною.

Все розвалили, роздерибанили, а потім почали думати як би щось схоже знову створити... А створювати вже нема на чому , бо основою створення чогось є економіка. А українська економіка теж впала до рівня африканського племені Тумба-Юмба, яке, доречі, живе не на родючих чорноземах, а на пустельних пісках... Ось і п'ємо невідомі речовини з білим кольором під умовною назвою "молоко" (коли скисє - схоже на клей ПВА із смаком елое), їмо підфарбовані під м'ясо суміші та овочі, які чомусь втратили здатність

гнити та фрукти, в яких давним-давно не знаходив їх мешканців - червячків... 

Отож, кіноархіви М.Бойчука. Село Перерісль. Орієнтовно 1985 рік. ...І зверніть увагу: у звичайному (далеко не найбільшому) сільському колгоспі - своя лабораторія з доволі не хилим, судячи із картинки, обладнанням.