ПАРАДЖАНОВ: “Нічого... Я відімщу Україні... Любов’ю!”

Mykhajlo Masliy:  

    Іван Гаврилюк: „Після приїзду із заслання до Києва Сергієві Параджанову сказали: “Чому ви сюди повернулися? Вас тут усі зрадили!”, на що український "буржуазний націоналіст” спокійно відповів: “Нічого... Я відімщу Україні... Любов’ю!”
“Мене вбили, заборонивши знімати”, — нарікав близьким Сергій Параджанов (* 9 січня 1924 — † 20 липня 1990).

Іван Гаврилюк: „З Сергієм Параджановим доля звела мене дивовижно. 1970 року моїй дружині Мирославі потрібно було зробити термінову операцію. Я прилетів зі зйомок з Самарканда, дружина — у сльозах. І всі в кіноекспедиціях, у Києві нікого зі знайомих нема. Параджанова я близько не знав, лише віталися. Але треба було щось робити, найгірше — грошей ніяких. Пізно ввечері поїхав до Параджанова, він жив на площі Перемоги. Дзвоню, господар відчинив двері, а за його спиною помітив купу людей. Сергій Йосипович, побачивши мене, сказав: “О, Христос прийшов! Заходь, Христос!”.
    Звісно ж, розповів йому все, як на духу. Він узяв телефон, набрав номер. Виявилося, що зателефонував міністру охорони здоров’я УРСР. А той одразу влаштував Мирославу в лікарню залізничників, де їй успішно зробили операцію. Я напозичав грошей, поїхав до Параджанова радитися , бо ж лікарям треба було віддячити. Параджанов накинувся на мене: “Збожеволів? Грошей нема, а він... Я цьому лікарю вже таке віддав!..”. Виявилося, він подарував авторську таріль з якимись гранатами, браслет старовинний. А потім ще й накрив у себе вдома стіл.
    Увечері хтось постукав у двері. ... Порожня хата... Мирослава лежить на матраці (ми тільки–но отримали квартиру на вулиці Андрія Малишка). Відчиняю, а там стоїть Сергій Йосипович із величезним букетом чорних троянд (де їх можна було знайти о 10–ій годині вечора у ті смутні часи?). У другій руці — загорнута в червоний прапор (він його особисто зірвав біля Верховної Ради УРСР) пляшка коньяку. Звідки оце?!
    Щоб геній прийшов у гості до якогось шмаркача влаштувати людині свято!?..
Але саме таким був геніальний Параджанов. Того незабутнього вечора разом з Сергієм Йосиповичем прийшли відомі нині кінорежисери Олег Фіалко і Аркадій Мікульський”.