З високих трибун чую щодня (як і попередніх 24 роки" Сталінське "жить стало лучше, жить стало вєсєлєй", але я особисто чомусь цього не відчуваю. Тому й відповісти "і спасібо товаріщу Сталіну за наше щастлвіоє дєтство" теж не можу. Але повертаючись до теми Франка і того, що з ним пов"язане додам: не відчувається бажання високопосадовців від держави (ні місцевих, ні київських) зберегти хоча б те, що залишилось від загальнодержавного незалежного дерибану та надбань окремих ентуазістів... А ще, неймовірно, але факт: на Прикарпатті (де найбільша кількісь ЗМІ на душу населення) жоден телеканал навіть не натякнув на те, що документальний фільм про Фракна у Станіславі був би доречним для трансляції хоча б на день його народження... Тож обмежуються високопарними словами на урочистостях перед пам"ятником Каменяра та гучними промовами про любов та шану на концертах у його честь. А тимчасом "доздихують" Франкові будинки, як і багато що в нгашій вільній та незалежній
Немає коментарів:
Дописати коментар