Цифри порушень вражають... Подивіться,- що твориться в українському ефірі. Перше професійне дослідження "Щоденних теленовин".

 

    Цей моніторинг — докладний аналіз ефіру спільного марафону (новин, прямих включень, гостьових студій) на дотримання стандартів та вагомі професійні помилки ведучих і журналістів. Автор моніторингу — Ігор Куляс, медіатренер та автор основної методології моніторингових досліджень «Детектора медіа». Докладний розбір роботи ведучих і журналістів під час моніторингу потрібен і глядачам, і самим медійникам, які зможуть врахувати свої помилки та робити якісніший продукт. В аналізі ми враховуємо специфіку воєнного часу та фіксуємо лише порушення стандартів, яких журналісти й ведучі могли б уникнути. Детальніше — в методології моніторингу. Резюме моніторингових звітів читайте тут. У рубриці «Щоденні теленовини» щодня виходить короткий огляд марафону.

Повний опис усіх порушень 12 лютого 2023 року — тут.

Ефірні блоки телеканалу «Рада» і Суспільного виходили поза межами цієї доби.

Телеканал «1+1» (0:00–6:00)

Зміст ефіру

Нічний блок каналу починався з короткого 15-хвилинного випуску новин, а далі йшли повтори (в тому числі — двічі підсумкового випуску новин за попередній день) і документальні фільми. Новини вела Алла Мазур, гостьову студію — Євген Плінський і Наталія Островська. У блоці були такі сюжети:

• про зруйноване боями село Новогригорівка на Миколаївщині,
• про 5 одночасних весіль нацгвардійців,
• про бої на Донеччині,
• про бої Іноземного легіону на Сватівському напрямку,
• про підсумки поїздки президента Зеленського до Лондона, Парижа і Брюсселя,
• про наслідки землетрусу в Туреччині та Сирії,
• про депресію українців через війну,
• про перехід «Нафтогазу» на відновлювальні джерела електроенергії в Україні,
• про створення банку репродуктивних клітин військових,
• про українську розробку з діагностування депресії,
• про намагання Міжнародного олімпійського комітету допустити до Олімпіади росіян та білорусів.

Прямих ввімкнень не було.

Гостем ефірного блоку був Андрій Юсов, представник Головного управління розвідки Міноборони — говорив про можливі сценарії нового наступу ворога, про продовження мобілізації в Росії, на яких напрямках Росія може робити відволікаючі маневри, зокрема про маневри на території Білорусі, про колективну відповідальність російського суспільства за цю війну, про обміни полоненими, про повернення депортованих до Росії українських дітей (це був повтор «Нічної варти» від 9 лютого).

Крім того, в ефірі були:

• відеозвернення президента Володимира Зеленського (двічі);
• проєкт Катерини Осадчої «Знайти своїх» (двічі);
• документальний фільм Наталії Мосейчук про Халука та Сельчука Байрактарів і їхнє виробництво бойових дронів і про допомогу Україні;
• документальний фільм Наталії Ярмоли з серії «Герої» про волонтерський табір в Іспанії для реабілітації українських дітей.

Порушення стандартів

Стандарт достовірності інформації порушили 42 рази. 8 разів це були узагальнені розмиті псевдопосилання: «моніторингові групи попереджають», «за даними нашої розвідки», «за підрахунками фармацевтичних компаній», «за даними «Укренерго». Абстрактне псевдопосилання було лише одне, проте яке: «про це теж повзе багато чуток».

29 разів журналісти робили узагальнені псевдопосилання на авторство суб’єктивної думки. Тут були і узагальнені посилання на когось невідомого в різних структурах і установах («у Міністерстві енергетики кажуть», «кажуть у «Нафтогазі», «вважають у Білому домі», «наголошують у Всесвітній організації охорони здоров’я»), на загадкових експертів-аналітиків («фахівці підрахували», «економісти, аналітики говорять», «психологи кажуть», «нагадують фахівці» тощо), «географічні» («певні у Римі», «на думку американців»), «фахові» («військові, які зараз на фронті, говорять», «піхотинці розуміють», «гірські штурмовики кажуть») і максимально невизначені («всі говорили» і «все більше чуємо»).

Стандарт точності інформації. Із 17 порушень стандарту 10 були невідповідностями між картинкою і текстом. Зведення Генштабу традиційно «перекривали» хаотичною нарізкою відео бойових дій, де картинка не відповідала тексту ведучої за кадром. Як мінімум за географією (бо називали багато різних населених пунктів), але й за змістом. І так само хаотичною нарізкою відео бойових дій «перекривали» повідомлення про розмову головнокомандувача Валерія Залужного з головою Об’єднаного комітету начальників штабів США Марком Міллі. Наприклад, коли ведуча говорила про морські надводні дрони показували звичайний повітряний дрон. Крім того, ведуча презентувала нібито конкретне відео з відбитої у ворога ділянки фронту під Бахмутом. Але під ці її слова показували три різні відео з різних локацій.

Невідповідності між відео і текстом були у сюжеті Дмитра Фурдака. Наприклад, за кадром ішлося про сонячну енергію, а на картинці були вітряки, великі абстрактні тексти про «глобальні» речі просто «перекривалися» краєвидами Києва, які не мали жодного стосунку до слів кореспондента.

Були великі й малі фактичні неточності. Ведучий Євген Плінський двічі казав про 24 лютого 2022 року як про «початок війни», що є неточністю, бо війна почалася 2014 року. Ведуча Алла Мазур казала: «Пів мільярда гривень на антидепресанти. Стільки лише за пів року, за підрахунками фармацевтичних компаній, витратили українці». Одночасно на плазмі у студії був напис «500 тисяч — на антидепресанти». Десь тут була фактична помилка (причому в тисячу разів!); маю припущення, що помилка була саме в написі.

Стандарт відокремлення фактів від думок. Цей стандарт порушували найбільше. З урахуванням повторів — 160 разів, із них 153 були суб’єктивними думками журналістів у новинах — у всіх підводках, і у всіх сюжетах. Дуже багато суто емоційних епітетів (так, неначе самі драматичні історії людей та події, про які йдеться, емоційно не самодостатні без цих оцінок): «зробили дивовижне», «інтернет розчулила історія», «розчулив до сліз», «неймовірну церемонію», «моменти, що можуть навіть викликати усмішку», «фантастичну можливість», «їх називають божевільними, але це звучить як найвища нагорода» тощо. Інколи, до речі, ці епітети звучать, як на мене, цинічно. Наприклад, про порятованих після землетрусу людей: «Свій другий день народження лише за останню добу відсвяткували понад сім десятків людей». Ото вже «свято»!

Чимало «експертних» оцінок і думок у будь-якій тематиці (хоча журналісти аж ніяк не є експертами): «Хоча насправді наступ окупантів на Донеччині та Луганщині вже почався». «Легіон “Свобода” Росії в складі ЗСУ країна-окупант визнала “терористичною організацією”, що в принципі можна вважати визнанням їхньої ефективності». «Але проблема із депресією чи тривожністю у тому, що ми часто навіть не зізнаємося у цьому самим собі». «І тут ти розумієш, що боятися так званого нового великого наступу немає сенсу». «Заганяти себе в такий стан не можна». «Потужності приватної медицини в репродуктології значно перевищують державні». «З медичної точки зору у цієї ініціативи безліч плюсів, і збереження українського генофонду — головний».

Неавторизованих суб’єктивних думок у гостьовій студії майже не було. Натомість було кілька безпідставних узагальнень: «З 24 лютого 2022 року українці по особливому сприймають дані розвідки». «Сьогодні кожен українець моніторить і чекає нових даних розвідки». «Проте на іноземних добровольців ця інформація схоже не справила силье враження».

Стандарт повноти інформації. Порушень цього стандарту було небагато (3, але кожний із повторами). В новинах було повідомлення, що «енергоблок однієї з атомних станцій України запустили сьогодні в роботу після ремонту, ще один запрацював там напередодні». На якій саме станції запустили блок, не сказали (на Рівненській АЕС). Оскільки дивне формулювання «однієї із атомних станцій» згодом повторювали й на «Інтері», можна теоретично припустити, що станцію не називали з міркувань безпеки. Але і в такому разі стандарт повноти порушили, адже причину, з якої станцію не назвали, слід було пояснити глядачам. Хоча у блоці каналу «Ми — Україна» Рівненську АЕС назвали.

Крім того, частина синхронів у сюжеті Наталії Нагорної не були титровані. А в сюжеті Катерини Федорченко бекграундове відео не було позначене як архівне.

Стандарт доступності подачі інформації. В БЗ про наслідки землетрусу в Туреччині був ось такий титр: «Стівен Байєр, операційний менеджер ISAR». Що воно за загадковий «ISAR», не зрозуміло. У таких випадках слід або не давати не відому нікому абревіатуру й пояснити компетентність людини описом, або ж якщо вже давати, то пояснювати, що ця абревіатура означає. І ще в підводці ведуча Алла Мазур казала: «Українці запустили стартап». І в сюжеті Інни Боднар також двічі було це слово. А не вся аудиторія знає цей жаргонізм.

Резюме. Новинна складова ефірного блоку каналу була не показовою (нічний блок і суцільні повтори). Було 4 репортажні сюжети в повторах підсумкового випуску, прямих ввімкнень не було і був один гість-ньюзмейкер (щоправда, також у повторі). Із сюжетів я би відзначив як найкращі спецрепортаж Руслана Ярмолюка про зруйноване боями село Новогригорівка на Миколаївщині (оператор Михайло Путята), репортаж Наталії Нагорної про бої на Донеччині (оператори Ігор Сірий, Віталій Овсянников, Андрій Колісник) і репортаж Андрія Цаплієнка про бої Іноземного легіону на Сватівському напрямку (оператори Ілля Шинкаренко, Руслан Ганущак). Дуже якісним, як на мій смак, був документальний фільм Наталії Мосейчук про Халука та Сельчука Байрактарів, їхнє виробництво бойових дронів і допомогу Україні. З глибокими інтерв’ю і з увагою до деталей (але знову-таки нагадаю, що я не експерт у документальному кіно).

Порушень стандартів у блоці каналу було 232. Найбільше порушували стандарт відокремлення фактів від думок — 160 разів. І майже все це були суб’єктивні думки журналістів у новинах, причому в кожній підводці і в кожному сюжеті. Із 42 порушень стандарту достовірності понад дві третини становили узагальнені псевдопосилання на авторство суб’єктивних думок. Із 17 порушень стандарту точності 10 були некоректним використанням картинки, ще 7 — фактичними неточностями. 6 разів порушували стандарт повноти інформації, 7 разів — стандарт доступності її подачі.

Проявів політичного піару, російських наративів і токсичних медійних персонажів у блоці каналу цієї доби не було.

Телеканал «Інтер» (6:00–12:00)

Зміст ефіру

Структура блоку була звичною, інформаційною: кожна годиина починалася коротким випуском новин, продовжувалася гостьовою студією. Новини вела Лілія Налягака, гостьові студії по черзі вели Олексій Фадєєв та Ірина Баглай. У блоці були такі сюжети:

• про навчання українських спецпризначенців на Рівненщині,
• про наслідки ракетної атаки по Хмельницькому,
• про життя прифронтового звільненого села на Херсонщині,
• про життя прифронтового Нікополя,
• про життя прифронтового села Невське на Луганщині,
• про одночасні весілля п’яти нацгвардійців у Києві,
• про нові санкції США проти Росії,
• про бої на різних ділянках фронту,
• про рятувальні операції після землетрусу в Туреччині та Сирії,
• про набір до «Гвардії наступу» у Вінниці,
• про безробіття в Україні,
• про ціну на яйця,
• про підготовку до «Євробачення»,
• про заяви Кремля щодо переговорів,
• про використання Україною західної зброї для ударів по Криму,
• про під’єднання до мережі блоків на АЕС,
• про використання звичайних квадрокоптерів українськими бійцями,
• про американського музиканта-кобзаря, який нині грає в гарячих точках України,
• про те, як у Черкаському зоопарку буржуйками гріють вольєри з тваринами,
• про центр підтримки переселенців з Маріуполя у Чернівцях,
• про спортклуб у Черкасах, який весь дохід віддає на потреби армії,
• про буковинську торбину тайстру,
• про амбулаторію, подаровану нащій армії французькими пожежниками,
• про буріння свердловин для резервного водопостачання в Дніпрі,
• про порятунок дівчинки, яка провалилася під кригу на Миколаївщині,
• про українку-переможицю Кубка Європи зі сноубордінгу,
• про нові укриття в харківських школах,
• про підлітка з Дніпра, який на свої заощадження придбав акумулятори для армії,
• про «Дружній простір» для жінок, що працює у Києві.

Були прямі ввімкнення:

• про наслідки ворожих обстрілів прикордоння Сумщини,
• про наслідки ворожих обстрілів Харкова,
• про відбиту протиповітряною обороною атаку дронів на Павлоград,
• про ворожі обстріли Запорізької області,
• про ворожі обстріли на Миколаївщині.

Гостями ефірного блоку були:

• Іван Федоров, міський голова Мелітополя, про ситуацію в окупованому місті, про вибухи, влаштовані партизанами, про посилення терору проти мирних мешканців і про «роботу» п’яти катівень у місті, про примусову мобілізацію мешканців до окупаційного війська, про блокування інтернету в місті.
• Леся Забуранна, членкиня Комітету ВР з питань бюджету, про зміни в правилах виплат внутрішнім переселенцям, про компенсації роботодавцям за влаштування на роботу внутрішніх переселенців, про медичні послуги для внутрішніх переселенців.
• Сергій Нагорняк, член Комітету ВР з питань енергетики та житлово-комунальних послуг, про наслідки останньої масованої ракетної атаки ворога для енергосистеми, про перспективи відновлення енергосистеми, про імпорт електрики з Євросоюзу, про ефективність енергетичних санкцій проти Росії.
• Герман Галущенко, міністр енергетики, про ситуацію в енергосистемі, про ситуацію на Запорізькій АЕС, про ефективність співпраці з МАГАТЕ.
• Олексій Дмитрашківський, речник об’єднаного пресцентру Сил оборони Таврійського напрямку, про наслідки ворожих обстрілів Запорізької області, про бої на Запорізькому напрямку, по втрати ворога на Донецькому напрямку, про початок ворожого наступу, про потребу армії в західній зброї.
• Наталія Гуменюк, начальниця об’єднанного пресцентру Сил оборони «Південь», про загальну ситуацію на півдні, про ситуацію з ракетоносіями в Чорному морі, пор ситуацію на Кінбурнському півострові і обстріли звідти Очаківської та Куцурубської громад.
• Олексій Гетьман, воєнний аналітик, про оцінку бойових дій як початок масштабного наступу ворогів, про зміну тактики окупантів, про бої за Бахмут, про низьку якість поповнення живої сили ворога, про ідеї Кремля про переговори та про «корейський сценарій», про ракетні спроможності ворога.
• Максим Пилипенко, директор із комунікацій сервісу Work.ua, про стан ринку праці в Україні і про перспективи змін на ньому, про найбільш і найменш запитані професії нині і в перспективі, про середні зарплати на ринку.
• Петро Олещук, політичний експерт, про сенс російських закликів до переговорів, політичні сенси російського наступу, про «Формулу миру» Зеленського, про російські ядерні погрози, про роль Китаю в цій війні, про вступ України до Євросоюзу.
• Наталія Ломоносова, психологиня, про необхідність державного підходу до психологічної допомоги українцям із посттравматичним синдромом, про психологічні практики подолання наслідків ПТСР.
• Марія Бурмака, співачка і волонтерка, про творчість і війну, про волонтерство, про концерти для військових, про нові пісні та імена, про викорінення російської та радянської «культури», про початок повномасштабної війни, про те, якою бачить перемогу (записане інтерв’ю Дмитра Чистякова).
• Роман Конон, лейтенант батальйону «Свобода» Нацгвардії, про бої під Бахмутом, про тактику ворога, про необхідність більшої кількості зброї, про особовий склад ворога.
• Крім того, в ефірі було відеозвернення президента Володимира Зеленського.

 

Порушення стандартів

Стандарт достовірності інформації порушили 93 рази. У 12 випадках інформацію і відео брали без перевріки в інтернеті, в тому числі навіть з російських анонімних телеграм-каналів. Крім посилань на твітери різних політиків-посадовців, було й посилання «у місцевих пабліках писали» (у прямому ввімкненні Олени Мендалюк). У прямому ввімкненні Інни Гогой було таке: «Про це повідомляє у своєму телеграмі міський голова Мелітополя Іван Федоров». Парадокс був у тому, що сам особисто Іван Федоров був у ефірі марафону за півгодини до цього прямого ввімкнення.

Найбільше цього дня було узагальнених розмитих псевдопосилань — 40 разів. Найчастіше так «посилалися» на різні структури та установи («повідомила обласна прокуратура», «повідомили в обласній військовій адміністрації», «заявили в ДТЕКу», «повідомили в Міністерстві енергетики», «повідомили в Повітряному командуванні “Схід”» тощо). Було одне «геополітичне» посилання («офіційний Пекін переконує»). І геть розмиті («у ЗМІ була інформація», «за свідченнями очевидців», «за даними рятувальників», «за даними енергетиків»). 7 разів «посилалися» абстрактно: «новина десь останньої доби», «останні новини надходять», «було повідомлення», «відомо», «є інформація», «у нас є дані». І 7 разів давали фактичну інформацію взагалі без посилань.

І цілих 27 разів журналісти робили узагальнені псевдопосилання на авторство суб’єктивної думки. Тут теж були традиційні «посилання» на невідомо кого з різних структур і установ: «у місцевій поліції переконані», «запевняють у мерії», «кажуть у обласній адміністрації», «Міненерго сподівається» тощо. Посилання на анонімів, визначених, так би мовити, за фахом: «етнографи називають», «звітують сейсмологи», «попереджають геологи», «історики кажуть» і «кажуть енергетики». Усе це доповнювалося традиційними «експертами», «аналітиками», ну або вже просто «фахівцями» чи ще краще «оглядачами» (що вони таке «оглядають»?). Промайнуло одне «географічне» посилання «у Сполучених Штатах наголошують» (бачте, хтось там у 329-мільйонній країні щось там «наголошує», причому не один). З «екзотики» було таке: «мобіки скаржаться». І були навіть безособові і взагалі з невизначеними суб’єктами думки: «за підрахунками», «за дуже приблизними оцінками» (невідомо чиїми) і нарешті просто «запевняють». Хтось.

Із симптоматичних речей — є у журналістів «маленька хитрість»: узагальнити якусь суто суб’єктивну думку, а потім наче «на підтвердження» власного безпідставного узагальнення приклеїти пару синхронів випадкових людей. Наприклад, цього дня у сюжеті Ольги Жидецької було: «Політологи ж вважають: насправді Росія закликає до перемов, бо намагається виторгувати перепочинок перед новим ударом». І аж один синхрон експерта.

Стандарт точності інформації порушили 29 разів, із них 18 були критичними невідповідностями між картинкою і текстом у матеріалах новин. Лише кілька прикладів. У повідомленні йшлося, що українські танкісти приїхали вчитися до Німечини, а показували якийсь брифінг якихось політиків. Повідомлення про роботу українських рятувальників у Туреччині було «перекрите» відео таким чином, що картинка в кожний момент не відповідала словам ведучої за кадром: вона говорила про важку техніку — показували легковики, говорила про гідравлічне обладнання — показували людей, які розбирають завали вручну тощо. Та й на відео були явно не українські рятувальники, бо уніформа була геть інакшою, ніж у наших, ще й з розпізнавальними написами німецькою.

Або таке: ведуча казала «про це президентка Косова Вьоса Османі розповіла в інтерв’ю The Telegraph», а показували відео виступу Османі на якомусь мітингу. Або ж ведуча розповідала, що британський прем’єр Ріші Сунак хоче поглибити відносини Великої Британії з ЄС після «брексіту», а «перекривали» це чомусь відео президента Зеленського на зустрічі в Брюсселі з керівниками Євросоюзу.

Ще з традиційних найгрубіших порушень стандарту — розповідати за кадром про обстріли кількох різних населених пунктів, показувати якийсь один із них, невідомо який. У цьому сенсі найпоказовішим було повідомлення про обстріли Вугледара, Курахівської громади, Мар’їнки, Красногорівки, Новомихайлівки, Авдіївки, Бахмута, Васюківки, Міньківців, Федорівки, Сіверська, Торського, Зарічного та Тернів. Під весь цей список із 14 локацій показували фото поруйнованих будівель невідомо де, але, схоже, з одного населеного пункту.

Ну і традиційно в сюжеті про заяви Кремля щодо переговорів великі шматки тексту були «перекриті» архівними планами Кремля, Білого Дому, Банкової тощо. В сюжетах про допомогу США Україні — планами Пентагону, Конгресу, Білого дому. У мене завжди в таких випадках виникає два питання:  навіщо це все в тисячний раз показувати? І — а що це змістовного додає до новини? Відповідь: нічого. Просто безглузда традиція.

У двох прямих ввімкненнях «ілюстрування» було невідповідним. У ввімкненні з Харкова картинкою зруйнованих хат десь у якомусь місті чи селі «ілюстрували» розповідь про обстріли кількох різних населених пунктів. А у ввімкненні з Дніпра кореспондентка розповідала про наслідки ворожих обстрілів кількох громад області, а показували відео електрогенераторів.

Було кілька фактичних неточностей. В повідомленні про те, що в Київській і Одеській областях не буде відімкнень електрики, ведуча Лілія Налягака казала: «Це стало можливо, оскільки залишився дефіцит генерації електроенергії». Якщо дефіцит вироблення електрики «залишився», то як же це «стало можливо»?

І в кількох випадках журналісти традиційно називали числа «цифрами», хоча йшлося про десятки тисяч і навіть про мільйони. Але цієї помилки припускалися і всі троє ведучих ефіру, і журналісти в сюжетах та прямих ввімкненнях. Ні, звісно ж, можна вважати цю помилку неістотною, але ж для глядачів, які ще не забули шкільну арифметику, це точно буде різати вухо і свідчити про як мінімум неохайність журналістів марафону в роботі з інформацією.

Стандарт відокремлення фактів від думок. 139 порушень стандарту, з них 124 — в новинах. Переважно це були емоційні оцінки: «Історія просто неймовірної кмітливості українських воїнів». «Навала вагітних до Аргентини». «Дорога на людських кістках». «І хоча на озброєнні не завжди надсучасна зброя, але й вона наводить жаху на ворогів». «Світ здригнувся від злочинів у Бучі, Бородянці, Ірпені». «Важкі бої», «запеклі бої», «шалена хвиля міграції», «попри всі скандали та інтриги», «наслідки просто жахливі» тощо. Часом красномовство виглядає, як на мене, цинічним. Як у сюжеті Ганни Басової про рятувальні роботи в Туреччині після землетрусу, де з-під завалів дістали дівчинку: «Другий день народження, ймовірно, святкуватиме і ця дівчинка».

Були і власні припущення журналістів, наприклад: ведуча новин Лілія Налягака казала в повідомленні про збиття ворожого літака на Донеччині: «Йдеться найімовірніше про штурмовик СУ-25». Імовірно, що це було припущення військових, але без посилання воно автоматично стало припущенням самої ведучої. Або Дмитро Анопченко в сюжеті про американську допомогу казав: «І якщо вже таке планується на осінь, це свідчить про вірогідність, що до того моменту бойові дії можуть вже закінчитися. У всякому разі у це дуже хочеться вірити». І ще журналісти «Інтера» час від часу продовжують називати російських окупантів фентезійними «орками».

З боку ведучих гостьових студій порушень було небагато. Вони забували авторизувати власні думки лише у 5 випадках. І, до речі, всі ці 5 випадків були підводками до сюжетів.

І ще було 10 безпідставних узагальнень. Причому узагальнювали журналісти на невизначено великі групи людей, як наприклад: «З вірою в перемогу в Нікополі під постійними обстрілами залишаються жити більше 40 тисяч людей». І так: «росіяни бояться», «люди вірять», «місцеві тримають кулаки», «чимало людей захоплені композицією гурту», «українці дякують», «жителі Невського сподіваються». Була й спроба «підтвердити» узагальнення синхронами: «І хоч у місті, де тренувалися силовики, було гучно, та місцевих вибухи не налякали». Аж цілих два синхрони «на підтвердження».

Стандарт повноти інформації порушили 11 разів. У повідомленні йшлося про те, що «Україна повернула в роботу два енергоблоки на одній із АЕС». На якій саме АЕС (на Рівненській) — ведуча, так само, як і ведуча «1+1», не сказала в жодному з трьох випусків новин. У повідомленні про рятувальні роботи в Туреччині після землетрусу у випуску о 6-й ранку не був титрований синхрон німецького рятувальника. Тож для глядачів цього випуску компетентність коментатора залишилася нез’ясованою. Ведучий Олексій Фадєєв представляв гостя як «члена Комітету з питань енергетики та житлово-комунальних послуг». Без уточнення, що це Комітет Верховної Ради, не зрозуміло, що воно за комітет такий. Не пояснювали ведучі й компетентність експертів, Олексія Гетьмана представили лише як «військового (в сенсі воєнного) аналітика», а Петра Олещука як «політичного експерта».

У повідомленні про британську збройову допомогу в трьох випусках новин бекґраундове архівне відео візиту Зеленського до Великої Британії не було позначено датою. Та й навіть хоча би як архівне. А в сюжеті Ольги Жидецької бекґраундове архівне відео (наприклад, стамбульських переговорів між представниками України та Росії, убитих людей на вулиці в Бучі тощо) не було титроване датами подій чи навіть просто як архів. Особливо критичним це було в наведених численних синхронах із минулого (Путіна, Блінкена, Лаврова, Зеленського тощо). От, наприклад був синхрон радника керівника Офісу президента Михайла Подоляка ще за березень 2022 року, де той говорив про проведення референдуму в Україні щодо підписання мирних угод із Росією. Без титру дати ця думка могла сприйматися глядачами як нинішня (а нині це взагалі слова з зовсім іншого історичного контексту). У подібних бекґраундових сюжетах кожний кадр має бути чітко позначений датою, бо інакше можна повністю заплутати глядача. Весь сюжет виявився суцільною сумішшю колишніх і нинішніх подій, давніх і сьогоднішніх синхронів.

Стандарт доступності подачі інформації порушили кілька разів. У сюжеті Ярини Марків про ціни на яйця експерт у синхроні казав: «зараз середня світова ціна на яйця — 2,4 долари. Відповідно, якщо ми порівняємо з середньосвітовою, у нас ціна трохи навіть нижча». Це точно потребувало пояснень-перерахунків (а можливо, й інфографіки). Бо, по-перше, експерт не сказав, за що саме 2,4 долари (за яйце, десяток чи може навіть дюжину яєць?), а по-друге, для коректного порівняння глядач тут мав самотужки згадати курс гривні до долара, порахувати, скільки це буде в гривнях, і згадати актуальну ціну на яйця в Україні, яку згадувала кореспондентка на початку сюжету.

І були різні слова, значення яких не вся аудиторія знає. Дмитро Анопченко в сюжеті казав: «щоб Москва не могла обходити рестрикції». Це рідковживане слово, принаймні значна частина аудиторії його не вживає у повсякденному спілкуванні. Або ж: «ще один важливий меседж». Далеко не вся аудиторія знає англійську. У прямому ввімкненні Олени Мендалюк було: «аби городяни мали змогу підзарядити гаджети». Знову-таки далеко не вся аудиторія послуговується цим жаргонізмом.

Інші зауваження

У кінці ефірного блоку каналу ведучий не анонсував своїх колег з ICTV та СТБ.

І в дуже багатьої випадках не використовували фемінітиви: «Валерія Грода, кореспондент Військового телебачення України» (титр на стендапі). «Аніта Ананд, міністр оборони Канади» (титр у синхроні). «Марія Бурмака... найяскравіший представник пісенного жанру» (представлення гості ведучим Дмитром Чистяковим). «Олена Фіяло, офіцер відділення кадрів...», «Аліна Пішта, інспектор сектору кадрового забезпечення» (титри в сюжеті Юлії Корчевської). «Юлія Дробик, провідний інспектор...» (титр у сюжеті Марини Михайловської). «Наталія Гуменюк, начальник об’єднанного пресцентру Сил оборони «Південь» (ведуча Ірина Баглай у представленні гості і в титрі). «Юлія Жовтяк, директор Державного департаменту зайнятості» (титр у сюжеті Євгена Онопрієнка). «Світлана Литвин, аналітик асоціації...» (титр у сюжеті Ярини Марків). «Леся Забуранна, народна депутатка, член Комітету Верховної Ради...» (ведуча Ірина Баглай). «...психолог порадила» (у сюжеті Ніни Коломієць). Останнє мало б викликати когнітивний дисонанс, як на мене.

Резюме

Новинна складова каналу була такою: 6 репортажних сюжетів, 5 прямих ввімкнень і четверо гостей-ньюзмейкерів. Із сюжетів я би виділив спецрепортаж Андрія Анастасова про життя прифронтового звільненого села на Херсонщині (оператор Ігор Мехоношин).

Журналісти каналу цієї доби порушували стандарти 276 разів. Найчастіше порушувався стандарт відокремлення фактів від думок і в більшості випадків це були суб’єктивні думки журналістів у новинах. Стандарт достовірності порушували 93 рази, найбільше узагальненими розмитими псевдопосиланнями при подачі фактів і узагальненими псевдопосиланнями на авторство суб’єктивних думок. Стандарт точності порушували 29 разів, дві третини порушень — невідповідності між картинкою і текстом. Стандарт повноти інформації порушували 11 разів, стандарт доступності її подачі — 4 рази.

У блоці каналу цієї доби не було ані проявів політичного піару, ані російських наративів, ані токсичних медійних персонажів.

Телеканали ICTV та СТБ (12:00–18:00 і 20:00–21:00) (оцінювалося 7 годин ефіру)

Зміст ефіру

Структура блоку медіагрупи була звичною: півгодинні блоки складалися з 15-хвилинних випусків новин і 15-хвилинних гостьових студій. На «звичному» місці випуску новин не було лише о 15:30 (там було записане інтерв’ю). Тижневик медіагрупи «Факти тижня» був в ефірі о 20 годині (в ефірному блоці каналу «Ми — Україна»). Новини вели спочатку Олена Фроляк, згодом Оксана Гутцайт, гостьові студії вела Яна Брензей, тижневик - Оксана Соколова та Сергій Кудімов. У блоці були такі сюжети:

• про навчання тероборонівців на Запоріжжі,
• про бої на Донеччині,
• про навчання оборонців на Рівненщині,
• про роботу енергетиків на Запоріжжі,
• про роботу лікарів-волонтерів у селі Безруки за кілька кілометрів від російського кордону,
• про те, як люди повертаються в село Потьомкіне на Херсонщині,
• про те, як село Садок на Херсонщині пережило окупацію,
• про неможливість вплинути на батьків, які не вивозять дітей із зони бойових дій,
• про можливості заміщення російських та білоруських товарів українськими,
• про оновлене післяпологове відділення на Прикарпатті,
• про настрої в російському війську,
• про рятувальні роботи після землетрусу в Туреччині,
• про імовірний великий наступ ворога,
• про підсумки європейського турне президента Зеленського,
• про реакцію світової преси на європейське турне президента Зеленського,
• про штурмові бригади «Гвардії наступу»,
• про те, як Польща позбулася енергетичної залежності від Росії,
• про співпрацю глави московської церкви Кирила з КДБ СРСР,
• про мобільний стоматологічний кабінет для бійців на фронті,
• про водія Нацгвардії, який возить на передову людей і все необхідне,
• про студента, пораненого внаслідок ворожої ракетної атаки по Краматорську,
• про фільм «Стерти націю» польського режисера Гживачевського про знищення росіянами українських культурних об’єктів,
• про утеплення 5-поверхівки в Миколаєві,
• про бронеавтомобіль International Max Pro,
• про військового, який у бою втратив ногу.

Були прямі ввімкнення:

• про наслідки ракетного обстрілу Харкова,
• про бойові дії на Донеччині та Луганщині.

Гостями ефірного блоку були:

• Володимир Орлов, перший заступник голови Дніпропетровської обласної військової адміністрації, про ранковий ворожий обстріл Нікополя, про гуманітарну ситуацію в місті, про нічну атаку «шахедів» і роботу ППО, про ситуацію з електрикою в області.
• Агія Загребельська, представниця Національного агентства запобігання корупції, про список компаній — спонсорів російського тероризму і про репутаційні наслідки для них.
• Дмитро Сахарук, виконавчий директор концерну «ДТЕК», про ситуацію в енергосистемі, про відсутність лімітів на електроенергію, про мережеві обмеження в Одесі, на Харківщині тощо, про проблематику з ремонтами пошкодженого ворогом обладнання, про прогнози щодо постачання електрики на найближчі тижні і місяці.
• Рефат Чубаров, голова Меджлісу кримськотатарського народу, про акцію на підтримку постраждалих від землетрусу в Туреччині.
• Євген Панченко, начальник Управління кіберполіції, про злочини кібершахраїв проти вимушених переселенців, найбільш популярні схеми кібершахраїв, про шахрайство за «допомогою» у пошуку полонених тощо.
• Вадим Гутцайт, президент Національного олімпійського комітетц України, міністр молоді та спорту, про чергову заяву голови МОК щодо допуску росіян та білорусів до Олімпіади, про плани і підготовку українських спортсменів до кваліфікації, про настрої в олімпійській збірній України.
• Сергій Череватий, речник Східного угруповання української армії, про ситуацію на Бахмутському напрямку, про бої на Луганщині, про експертну оцінку втрат ворога у нинішніх бойових діях, про тактику нашої армії на виснаження ворога.
• Юрій Ігнат, речник Повітряних сил, про нічну атаку дронами на Дніпропетровщину, про нинішню тактику ворожих атак, про морські надводні дрони ворога, про імітаційні злети російських «МІГів» у Білорусі.
• Мар’яна Рева, речниця Міністерства внутрішніх справ, про хід відбору добровольців до «Гвардії наступу», про можливість розширення створення штурмових бригад.
• Ірина Рибакова, пресофіцерка 93 окремої механізованої бригади «Холодний Яр», про подробиці боїв під Бахмутом, про ідеї західних експертів щодо доцільності відходу нашої армії від Бахмута.
• Андрій Коболєв, колишній керівник «Нафтогазу України», засновник енергетичної компанії «Еней», про уроки складної воєнної зими для України і Заходу, про перспективи внутрішнього видобутку газу, про вагання Заходу в енергетичній війні проти Росії, про дієвість західних санкцій проти російської нафтогазової галузі, про необхідність санкцій проти «Росатому», про перспективи розвитку атомної галузі України, про проєкт відновлювальної енергетики (записане інтерв’ю Олени Фроляк).
• Ігор Тишкевич, аналітик Українського інституту майбутнього, про імовірну статистику загиблих на війні по різних регіонах Росії, про ставлення російського суспільства до втрат на війні.
• Світлана Ковальчук, кандидатка політичних наук, про ядерну програму Ірану і ядерну та військову співпрацю Ірану з Росією.
• Оксана Мороз, засновниця ініціативи з інформаційної гігієни «Як не стати овочем», про останні російські інформаційні вкиди про великий наступ ворога, про вкиди стосовно мобілізації, про неякісну комунікацію влади щодо мобілізації, про шкоду анонімних телеграм-каналів та агрегаторів новин.
• Олександра Ковальчук, заступниця директора з розвитку Одеського художнього музею, про визнання нью-йоркським музеєм «Метрополітен» українськими художників Репіна, Айвазовського і Куїнджи, про подальші плани щодо визначення українських митців як українських, а не російських.
• Ахтем Сеїтаблаєв, режисер, актор і військовослужбовець, про початок війни, про сприйняття росіян кримськими татарами, про російські наративи в українському Криму ще до окупації, про значення культури для самоусвідомлення народу, про новий фільм режисера, про загиблого актора Павла Лі, про сюжети, які принесла війна.

Крім того, в ефірі був пропагандистський фільм проєкту «Громадянська оборона» про вплив західних санкцій на економіку Росії.

Порушення стандартів

Стандарт достовірності інформації порушили загалом 120 разів. У 10 випусках це була інформація або відео, взяті без перевірки з інтернету. Тут були і посилання на сторінки в соцмережах, на сайти і телеграм-канали. Особливо «достовірними» виглядали «посилання» на кшталт: «Усі ці висновки лише підтверджують свіжі відео, які розлітаються в мережі...» (ведуча Олена Фроляк). Або «Розлетівся в соцмережах пост росіянки, що «Ванєчка загинув такий хороший» (ведуча Яна Брензей). «Днями мережею розлетілося кілька схожих відео від дружин загарбників та них самих...» (у сюжеті Аліни Матвійчук). І це все — про відео з російських анонімних телеграм-каналів.

Найбільше порушували стандарт уагальненими розмитим псевдопосиланнями (в 43 випадках). Тут було багато узагальнених псевдопосилань на різні структури та установи («за даними Генштабу Збройних сил», «зазначають вже в місцевій ОВА», «заявили в Міністерстві соціальної політики», «підрахували у Всесвітній організації охорони здоров’я», «в ООН назвали», «у прокуратурі повідомляють» тощо). Розмиті джерела («місцева влада заявила», «тамтешні чиновники заявляють», «зазначають прикордонники. І додають», «місцеві жителі кажуть», «бійці кажуть» тощо). Або ще такі («за статистикою», «з відкритих джерел відомо», «за інформацією іноземних ЗМІ»).

Були й цілковито абстрактні псевдопосилання («попередньо», «такі оновлені дані», «днями з’явилася інформація» і просто «повідомляють». Хтось). Або таке: «За попередньою статистикою, нині в Польщі понад 2 мільйони українців». За чиєю «статистикою»? І принагідно: улюблене журналістами порожнє словосполучення «за попередньою статистикою» певно означає, що є ще якась загадкова «остаточна» статистика?

Ще в 17 випадках фактичну інформацію подавали без будь-яких посилань.

І було 42 узагальнених псевдопосилання на авторство суб’єктивної думки. Порівняно небагато було таких псевдопосилань принаймні на якісь окреслені структури («у Білому домі говорять», «у парламенті кажуть», «переконані в парламентському комітеті», «в РНБО припускають», «у Нацгвардії кажуть»). Найбільше ж подібних грубих порушень було з «посиланнями» на невизначені великі групи людей («твердять воїни», «кажуть іхтіологи», «припускають військові». «медики кажуть», «місцеві кажуть», «енергетики укотре закликають», «кажуть волонтери», «наші бійці додають» тощо). Як завжди велику групу подібних «посилань» становили оці всі: «за підрахунками науковців», «фахівці наголошують», «аналітики констатують», «вчені кажуть», «на думку спеціалістів» тощо. Не обійшлося і без традиційно анонімних «експертів», от правда в одному випадку було «уточнено», що «експерти “Фактів тижня” кажуть». І були навіть безособові посилання: «їх уже назвали» і двічі просто «кажуть».

Стандарт точності інформації. З 59 порушень стандарту точності 47 були невідповідностями між картинкою і текстом в коротких формах, сюжетах і прямих ввімкненнях. Надзвичайно поширеним порушенням саме в новинах медіагрупи є розповідати про бої або ж про наслідки ворожих обстрілів, при цьому перераховувати велику кількість різних локацій і «перекривати» це якоюсь картинкою з однієї, притому невідомо якої саме, локації. Складається враження, що в цих випадках картинка може взагалі бути не про ті населені пункти, про які кажуть ведучі за кадром. Наприклад, цього дня повідомлення про ворожі обстріли «у Курахівській громаді та на Горлівському і Бахмутському напрямках» «перекривали» фото двох поруйнованих сільських хат невідомо де. А в одному з наступних випусків ведуча розповідала, що «у Соледарській, Курахівській та Лисичанській громадах ворожими обстрілами потрощено понад 20 будинків». А «перекривали» це знову тими ж фото тих самих двох поруйнованих сільських хат невідомо де. Тобто неважливо взагалі, про які громади розповідати (в тому числі навіть із різних областей, як бачимо), при цьому можна показувати будь-яку картинку. Це ж дивляться в тому числі люди з цих громад, або родичі цих людей, які зі стисканням серця вишукують на картинці щось своє, знайоме!

Я намагався збагнути «таємний хід думки» редакції медіагрупи, яка понад усе навіщось прагне будь-який текст ведучих новин «перекривати» бодай якоюсь картинкою. Ведуча розповідає, що «в Чорному морі Росія тримає підводні човни-ракетоносці». «Перекривають» ці слова архівним відео звичайних, себто цілком собі надводних бойових кораблів, про які згодом сама ж ведуча каже: «немає штормів і Москва може за лічені години перекинути додатково надводні човни з ракетами. Для цього їм достатньо двох-трьох годин». Якщо бодай на секунду ввімкнути формальну логіку, з цього випливає, що надводних човнів там зараз нема. То навіщо тоді їх «підіймати з глибин» відеоархіву редакції і показувати? А тому що, по-перше, підводних човнів в архіві, зрозуміло, нема. А по-друге, тому, що нема різниці, підводні чи надводні, головне — «перекрити текст», чи не так? І ще питання навздогін: чому б хоч би титр «архів» при цьому не поставити? А оскільки це було у двох випусках новин, схоже, навіть уже в ефірі редакція не бачить, яку нісенітницю показує.

Повідомлення про ситуацію на Запорізькій АЕС у трьох випусках новин чомусь «перекривали» відео, відзнятим на запуску енергоблока Рівненської АЕС. Ведуча Олена Фроляк розповідала про «ловців “шахедів”» (це комплекс радарів та дронів-перехоплювачів), а показували чомусь ракети. Повідомлення, що нью-йоркський музей «Метрополітен» визнав українськими художників Репіна, Айвазовського і Куїнджи, «перекривали» картинами з «філігранною» точністю: казали про Репіна — показували картини Айвазовського, казали про Куїнджи — показували картини Репіна тощо. Повідомлення, що наші військові «вполювали ще 4 дрони-камікадзе і безпілотник “Орлан”» дуже «точно» ілюстрували відео знищення якихось БМП. Повідомлення про статистику ухилянь від призову в Україні було «перекрите» відео військових та призовників у військоматі. Це відео точно було не про «ухилянтів».

Текст ведучої «українські Повітряні cили завдали 19 ударів по районах, де зосереджені окупанти, а також два удари по позиціях зенітних ракетних систем» «перекривали» відео роботи мінометників. З якого дива мінометники виявилися Повітряними cилами?

У прямому ввімкненні з Донеччини кореспондент розповідав про 19 ударів, завданих українськими Повітряними силами по районах зосередження окупантів і по їхніх позиціях зенітно-ракетних систем, а «перекривали» це все відео пошкоджених обстрілами багатоповерхівок. Це була просто кричуща невідповідність, адже з такого поєднання інформації з картинкою виходить, нібито українські військові обстрілювали житлові будинки. Крім того, цим самим відео пошкоджених будинків (які, до речі, невідомо в якому саме місті) у попередніх випусках новин «перекривали» повідомлення про ворожі обстріли різних населених пунктів на Донеччині. І цими ж будинками було «перекрито» повідомлення кореспондента, що «наші воїни перетворили на брухт 13 танків і 14 бойових броньованих машин та 17 артилерійських систем» і « збили штурмовик СУ-25 поблизу Бахмута».

І чимало було фактичних неточностей. Ведуча Олена Фроляк чотири випуски починала трошки різними словами: «у нашому об’єктиві — 354-й день війни». Крім того, вона ж, а згодом і ведуча Оксана Гутцайт казали: «Однак варто нагадати, загалом наші західні сусіди максимально тепло прийняли українців з перших днів війни». Це що, українці почали виїздити до країн ЄС в 2014 році? Можливо, я щось пропустив, але здається не було такого. Чому я вважаю цю постійну помилку журналістів далеко не безневинною? Бо коли журналісти в марафоні (на жаль, надзвичайно часто) рахують початок війни від 24 лютого 2022 року, вони «програмують» свідомість багатьох глядачів на забуття всього того, що відбувалося у попередні 8 років. А це десятки тисяч загиблих і сотні тисяч скалічених українців, мільйони людей, які саме в ці 8 років втратили свої домівки, майно, спокійне мирне життя, змушені були починати все з повного нуля на новому місці. Зруйновані міста та села. А ще люди, які роками виживають у нелюдській окупації. Мені здається, що журналісти просто не мають права на подібну помилку. Особливо ж це стосується саме пані Фроляк, яка постійно цю хибну мантру («... день війни») з відліком від 24 лютого минулого року відтворює в ефірі телемарафону в численних випусках новин, які веде.

У прямому ввімкненні Владислав Круглов стверджував, що «ЗСУ збили штурмовик СУ-25 поблизу Бахмута». Який насправді збили прикордонники, які не входять до складу Збройних сил України. Крім того, була якась плутанина з географією. Ведуча Олена Фроляк казала таке: «Найзапекліші бої тривають на Донеччині та Луганщині. «За даними Генштабу Збройних сил, на цій ділянці фронту найгарячіше біля Вугледара, Авдіївки, Бахмута і на Сватівському напрямку». Тут було описано «ділянку фронту» в кількасот кілометрів. Після згадки про Луганщину іде «на цій ділянці» Вугледар, Авдіївка і Бахмут, які на Донеччині.

Ну і знову плутали цифри з числами. Ведуча Олена Фроляк казала, згодом ведуча Оксана Гутцайт повторювала: «Понад 28 тисяч загиблих і понад 80 тисяч поранених — такі оновлені дані, щодо жертв руйнівного землетрусу в Туреччині і Сирії. Але цифра може збільшитися». Ведуча тижневика Оксана Соколова казала: «А може наступ вже активно йде, враховуючи як ростуть цифри російських втрат». Тут точно вже не «цифри», а кількість, бо йдеться про сотні вбитих окупантів щодоби.

Стандарт відокремлення фактів від думок. Порушень цього відповідального стандарту було непристойно багато — 328. Навіть якщо врахувати, що 133 з них були неавторизованими думками журналістів у тижневику (який ішов «додатково» до стандартних 6 годин основного блоку каналу). В самих лише новинах ведучі і репортери 176 разів вдавалися до власних оцінок, висновків і міркувань. У більшості випадків це були, як і зазвичай, емоційні оцінки. Тут все було цілком передбачувано: якщо вибух — то обов’язково «потужний», пожежа — «масштабна», бої — «важкі», «запеклі» і «найзапекліші», ситуація на фронті — «залишається складною», напрямок — «найгарячіший», якщо не загинув — то обов’язково «дивом», якщо не постраждали — то «на щастя», Бахмут — постійно «місто-руїна», місяці великої війни — «пекельні» тощо, тощо. З ефірів «Фактів» можна скласти повний словник журналістських штампів.

І численні висновки та міркування, а інколи навіть «настанови». Ведуча Олена Фроляк: «Усі ці висновки лише підтверджують свіжі відео, які розлітаються в мережі, де окупанти та їхні родичі розповідають і про «жуківську» тактику «закидання тілами», і про кинуту без підтримки піхоту і навіть про цькування росіян в самопроголошеній ДНР». Тут і висновок, і оцінки, і неприйнятний урочистий стиль щодо бандформування. Вона ж, а згодом і Оксана Гутцайт: «Навіть у місті-руїні Бахмуті у підвалах ховаються майже 200 дітей. Їхнє життя наражають на небезпеку найрідніші — батьки, які відмовляються від евакуації». Або: «І попри те, що наступ з боку Білорусі називають поки малоймовірним, слід бути готовими до всього. Недооцінювати підступного ворога не варто». Ведуча Оксана Гутцайт: «International Max Pro – надійний та маневрений бронеавтомобіль, який вже має бойовий досвід у російсько-українській війні». У сюжеті Владислава Круглова: «На війні завжди найбільше втрат здебільшого серед піхоти». У сюжеті Наталії Кулик: «Розширення експорту для України — це додаткові валютні надходження, робочі місця, інвестиції, податки до бюджету. І треба діяти швидко, аби вільні ніші у ЄС не зайняли інші країни». В сюжеті Аліни Матвійчук: «Поки у Росії шукають викрадачів громадських дерев’яних туалетів, в Україні ті ж громадяни, що в нужники зі зрубу на батьківщині ще не так давно ходили, намагаються відшукати справедливість і не померти десь під Вугледаром».

З мало не суцільних неавторизованих суб’єктивних думок складалися тексти підводок і сюжетів тижневика. Я вже раніше висловлював припущення, що це «стиль», збудований на навмисному ігноруванні стандарту. І до того ж, попри слово «факти» в назві тижневика, в текстах набагато більше рефлексій журналістів, аніж фактів чи фахових експертних оцінок. Тут і майже всі вже згадані в новинах емоційні епітети, і купа додаткових. Слова «безпрецедентний», «скандальний», «приголомшливий», «неймовірний», «колосальний», «фантастичний» щедро розкидано по випуску. Наприклад, слово «унікальний» у сюжеті Олександра Мельникова звучить щонайменше тричі. Є короткі сентенції: «Кремль, звісно, вкотре надуває щоки, мовляв, нам ваши санкції — по цимбалах». Або великі: «Максимум, на що можуть розраховувати вдови нинішні і майбутні, — це прощення гріхів. Цю опцію російським «мобікам» нещодавно пообіцяв патріарх Кіріл: загинув на фронті — в рай, божився він. Але як виявилося, брехав, бо до бога Кіріл має такий же стосунок, як і Путін, тобто жодного» (каже ведучий Сергій Кудімов).

Є «експертні» висновки й оцінки ведучих і авторів сюжетів: «Отже, Путін поспішає, доки Україна не отримала від Заходу потрібну для контрнаступу техніку. І час від часу він сам допомагає нам її отримати, як цього тижня, коли президент Зеленський вирушив у безпрецедентне європейське турне...» (ведуча Оксана Соколова). «Танк не має такої товстої броні, як “Леопард-2”», але він швидкий, маневрений і нафарширований апаратурою, тому точно не буде зайвим» (ведучий Сергій Кудімов). «На Запорізькому напрямку триває накопичення російських сил, але там і досі немає достатньої кількості ударних угруповань і техніки для хоча б якогось прориву. Тому очевидно, що найбільший тиск зберігатиметься на Донбасі» (в сюжеті Павла Васильєва). «Офіційно жодних зобов’язань не прозвучало, але питання зрушило з мертвої точки» (в сюжеті Алли Чиж). «Новозбудованиий судноплавний канал для Польщі не стільки навіть економічний зиск, скільки національна безпека. Адже маючи поруч такого сусіда як Росія, треба завжди готуватися до найгіршої ситуації» (в сюжеті Валерії Черненко).

І ще цього дня в ефірі медіагрупи було чимало безпідставних узагальнень. Тут усе було максимально невизначено, аж до повної «безособовості»: «ніхто не хоче брати на себе таку відповідальність». «лікарі тішаться», «місцеві дуже бояться», «втрачати надію вони не збираються», «росіяни були впевнені», «пригадують», «тоді навіть подумати не могли», «експерти звертають увагу» тощо.

І ще в чотирьох випадках журналісти нечітко позначали межі цитати. Наприклад у сюжеті Катерини Курбанової: «За словами командувача Об’єднаних сил, нині в Білорусі 9 тисяч російських військових. Це менше, аніж було ще наприкінці минулого року. Однак підготовки до наступу з півночі поки не бачать. І недооцінювати ворога не можна. Тож наші сили оборони мають бути готові до будь-яких планів підступного противника». Тут два останніх речення (з суб’єктивними оцінками) були або продовженням переказу слів командувача, або думками самої авторки сюжету. Але це чітко не визначено. Або ж у сюжеті Павла Васильєва: «При цьому росіяни поспішають, каже військовослужбовець і історик Юрій Гудименко. І справа не лише в західних танках, яких бояться росіяни. Путін хоче пордемонструвати хоча б якісь перемоги до річниці повномасштабного вторгнення». Тут незрозуміло, чиєю саме думкою є останнє речення — історика Гудименка чи журналіста-автора сюжету.

Стандарт повноти інформації порушували лише двічі. У сюжеті Павла Васильєва не досить було представляти Тома Купера лише як «військового аналітика з Австрії» (до речі, в титрі було сказано більш правильно — «воєнний»). Тим більше, це ж навіть не сюжет у новинах (де завжди «мало часу» бо ж «хронометраж»), а великий «аналітичний» сюжет у тижневику. То компетентність експертів слід обов’язково пояснювати. А в сюжеті Христини Венгеляускайте не було титроване датою відео наслідків ракетного обстрілу Краматорська на початку лютого.

Стандарт доступності подачі інформації.Гадаю, порядок з інфографікою втрат ворога редакція не наведе ніколи. Навіть така майстриня скоромовок (це я без іронії кажу), як Олена Фроляк, не має шансів встигнути за зміною даних на екрані. Тож із якимись із них запізнюється на один слайд, а якісь змушена просто пропускати. То навіщо ці дані взагалі тоді потрібні в графіці, де на один слайд покладено від 1 до 2,5 секунд (максимум), а на слайді при цьому — по три різні позиції зі складними багатозначними числами? Тобто глядач не має шансу встигати все це прочитати, та й не має шансу почути ці дані від ведучої.

Етичні порушення

Погана традиція «перекривати» будь-який текст абияким архівним відео призвела до того, що повідомлення щодо кримінального переслідування «ухилянтів» від призову було «перекрите» архівним відео цілком впізнаваних людей — військових, добровольців у черзі і призовників у військоматі. Тобто випадкових людей, які явно не є порушниками закону, показали у негативному контексті.

Інші зауваження

Я зовсім не розумію, в чому сенс у прямому ввімкненні з Донеччини (не сказали, звідки саме) розповідати про бої і на Донеччині, і на Луганщині. А тим більше, що вся ця інформація була взята зі зведень Генштабу, ймовірніше за все, просто в інтернеті. З таким же успіхом це могла б зробити просто ведуча зі студії.

Ведуча Олена Фроляк чомусь постійно нариси називає «репортажами». Дрібниця, але ж це теж неточність. А ведуча Яна Брензей знову почала постійно «рухатися далі». Заяложений професійний штамп, якого варто позбутися.

Резюме

Новинна складова блоку медіагрупи була такою: 7 репортажних сюжетів, 2 прямі ввімкнення. В гостьовій студії побували 6 ньюзмейкерів. Із сюжетів я би відзначив репортаж Владислава Круглова про бої на Донеччині (оператори Євген Тур та Олег Цимбалюк) і два спецрепортажі: Ольги Читайло про те, як люди повертаються в село Потьомкіне на Херсонщині, яке пережило окупацію і бойові дії (оператор Максим Костенко), і Софії Богуцької про те, як село Садок на Херсонщині пережило окупацію (оператор Ярослав Шейко). Якісне ведення гостьових студій ведучою Яною Брензей. І дуже якісно Олена Фроляк провела велике інтерв’ю з ексглавою «Нафтогазу» Андрієм Коболєвим.

Порушень стандартів було дуже багато (навіть з урахуванням того, що медіагрупа заповнювала цього дня не 6, а 7 годин ефіру марафону) — 512. Найчастіше порушували стандарт відокремлення фактів від думок. З 328 порушень 176 були суб’єктивними думками журналістів у новинах (переважно емоційні оцінки), 133 — неавторизованими думками переважно в тижневику. Стандарт достовірності порушили 120 разів. Найбільше було узагальнених розмитих псевдопосилань на джерела фактичної інформації (43) і узагальнених посилань на авторство суб’єктивної думки (42). Стандарт точності порушували 59 разів, із них 44 були невідповідностями між текстом і картинкою. Інші стандарти порушували небагато. Було одне жорстке етичне порушення: негативну новину (про кримінальні справи проти «ухилянтів») «ілюстрували» архівними кадрами впізнаваних людей — військових, добровольців і призовників у військкоматах.

Проявів політичного піару, російських наративів і токсичних медіаперсонажів у блоці медіагрупи цієї доби не було.

Телеканал «Ми — Україна» (18:00–20:00 і 21:00–24:00) (оцінювалося 5 годин ефіру)

Зміст ефіру. Структура блоку каналу була звичною (за тим винятком, що в ефірному блоці 20:00–21:00 був тижневик «Факти тижня» іншої медіагрупи). О 18-й і о 22-й були приблизно 20-хвилинні випуски новин, все решта — гостьові студії. Новини вели Ігор Пупков та Людмила Добровольська, гостьові студії — Марія Скиба та Максим Сікора. У блоці були такі сюжети:

• про військові навчання на Рівненщині,
• про наслідки ворожих обстрілів Херсона,
• про ситуацію на різних ділянках фронту,
• про очікування від чергового «Рамштайна»,
• про формування бригад «Гвардії наступу»,
• про те, як вінницькі нацгвардійці збили крилату ракету зі стрілецької зброї,
• про те, як волонтери з використаних електронних цигарок роблять павербанки для фронту,
• про життя в Києві родини переселенців з Лиману на Донеччині.

Були прямі ввімкнення:

• про наслідки ворожої ракетної атаки на Харків,
• два ввімкнення про вечірню повітряну атаку ворога і вибухи у Дніпрі.

Гостями ефірного блоку були:

• Михайло Бродський, посол Ізраїлю в Україні, про гуманітарну допомогу Ізраїлю Україні, про ймовірність постачань ізраїльської зброї, про систему «Залізний купол», про ситуацію з іранськими дронами, про участь Ізраїлю в післявоєнній відбудові України, про можливість Ізраїлю стати одним з гарантів безпеки України.
• Олександр Нетребко, командир бригади Нацполіції «Лють», про формування «Гвардії наступу», про принципи відбору людей, про призначення бригади «Лють», про озброєння бригади, про свій бойовий шлях з 2014-го і про перші місяці великої війни, про бої під Бахмутом, в яких він брав участь (записане інтерв’ю Юлії Галушки).
• Дмитро Кулеба, міністр закордонних справ, про підсумки європейського турне президента Зеленського, про питання надання Україні літаків, про значення візиту Байдена до Польщі, про очікувані нові санкції проти Росії, про просування в ООН ідеї про виключення Росії з Радбезі, про роль африканських країн у нинішньому протистоянні з Росією, про «мирні посередницькі зусилля» різних політиків для «замирення» України і Росії.
• Володимир Кудрицький, голова правління «Укренерго», про стан енергетичної системи і про відсутність лімітів, про можливості стабілізаційних відімкнень електрики, про ситуацію в Одесі, про будівництво малих електростанцій.
• Костянтин Ущаповський, голова Національної комісії з державного регулювання в сферах енергетики та комунальних послуг, про штрафи накладені на енергетичні компанії за скаргами споживачів.
• Юрій Ігнат, речник командування Повітряних сил, про повітряну атаку в Дніпрі, про тактику повітряних ударів ворога, про імітаційні польоти російської авіації в Білорусі, про імовірні запаси ракет у ворога, про передачу Іраном Росії багаторазових дронів.
• Олексанр Хорунжий, пресофіцер ДСНС, про подробиці роботи українських рятувальників у Туреччині з пошуку людей під завалами після землетрусу.
• Михайло Подоляк, радник керівника Офісу президента, про «великий» наступ Росії, про необхідність далекобійних ракет для відсування російського війська від українських позицій, про очікування від чергової зустрічі в Раммштайні, про логіку постачань бойових літаків, про підсумки європейського турне Зеленського, про можливу зміну генсека НАТО, про майбутній візит Байдена до Польщі, про судові вироки щодо політиків-зрадників.
• Петро Андрющенко, радник міського голови Маріуполя, про погіршення гуманітарної ситуації в місті, про руйнування окупантами будинків, про плани окупантів змінити етнічний склад населення Маріуполя, про примусову паспортизацію.
• Олег Устенко, радник президента з економічних питань, про макроекономічні прогнози щодо падіння чи зростання економіки України в 2023 і 2024 році, про можливі чинники зростання економіки, про реструктуризацію зовнішніх боргів.
• Пьотр Кульпа, директор програми «Школа міністрів» у Київській школі держуправління, про проблеми з передачею Україні винищувачів F-16, про подальші перспективи війни, про закриття Польщею пункту пропуску з Білорусі.
• Валерій Романенко, авіаексперт, провідний науковий співробітник Державного музею авіації, про перенавчання українських бойових льотчиків на літаки F-16, про перспективи переозброєння українських Повітряних сил на західні сучасні літаки, про відмінності між російськими і сучасними західними літаками.
• Сергій Джердж, голова громадської ліги «Україна-НАТО», кандидат політичних наук, про реакції різних країн НАТО щодо прольоту російських ракет над Молдовою і Румунією, про реальність запуску російських ракет з акваторії Середземного моря, про імовірну зміну генсека НАТО.
• Андрій Риженко, голова Українського інституту морського права і стратегій, про реальний контроль Україною своїх прибережних вод, про стан українських Військово-морських сил, про можливості поповнення українського військового флоту, про мінні загрози в Чорному морі, про російські маневри в Чорному морі, про імовірності російського десанту на Одесу.
• Андрій Загороднюк, голова правління Центру оборонних стратегій, міністр оборони України (2019-2020), про заяву Дуди щодо можливості програшу в Україні війни, про постачання літаків Україні, про постачання різних видів зброї з різних країн світу, про ситуацію на фронті на Донеччині, про можливий «великий» наступ росіян.
• Тарас Тополя, співак і соліст гурту «Антитіла», про нову пісню «Фортеця Бахмут», про те, як знімався на передовій кліп, про виступ в Сан-Ремо.

Крім того, в ефірі було відеозвернення президента Володимира Зеленського.

Порушення стандартів

Стандарт достовірності інформації порушили 37 разів. 11 разів робили узагальнені розмиті псевдопосилання на джерела фактичної інформації. На структури та установи («повідомляє Генштаб України», «розповіли в «Укренерго», «у повітряному командуванні «Схід» повідомляють», «кажуть у військовій адміністрації» тощо). І були ще більш розмиті («сейсмологи зазначають», «державні ЗМІ пишуть»). В одному випадку ведуча Марія Скиба казала: «За даними місцевої влади, вони вже перетворили тисячі помешкань у 2,5 мільйони тон будівельного сміття». Йшлося про дії окупантів в Маріуполі, тож було взагалі нез розуміло, яку саме «місцеву владу» мала на увазі ведуча в цьому «посиланні» — реальну українську чи маріонеткову окупаційну.

Ще 8 разів робили абстрактні псевдопосилання: «знаємо ми тут», «вже відомо», «попередньо» тощо. У 5 випадках посилань не було взагалі. Наприклад, ведуча Людмила Добровольська без посилань на джерело казала, що дефіциту потужності в енергосистемі нема, що лімітів на споживання електрики не встановлювали і що споживання електроенергії зросло через похолодання. Або Владислав Паливода в сюжеті розповідав, що обговорюватимуть на «Рамштайні-9». Але на джерела цієї інформації не посилався.

Крім того, було 7 узагальнених псевдопосилань на авторство суб’єктивної думки: «в українській розвідці кажуть», «аналітики зазначили», «експерти припускають», а також «експерти переконані» і «прогнозують експерти». Було навіть безособове «кажуть». І був ще такий фрагмент у сюжеті Владислава Паливоди: журналіст наводив цитату з посиланням «вважає експерт» поміж двома синхронами двох різних експертів, які говорили на одну тему. Тож зрозуміти, який саме з цих двох експертів висловив процитовану думку, було неможливо.

Стандарт точності інформації. Було 15 порушень. Найбільше порушень було пов’язано з невідповідністю між картинкою і текстом. Наприклад, у повідомленні про наслідки ракетного обстрілу Харкова ведучий говорив про враження різних об’єктів, а на все це показували лише розбомблений ракетою склад «Нової пошти». І вже геть не відповідала ця ж сама картинка з Харкова закадровому тексту ведучого про обстріли Вовчанська. Або інший приклад: повідомлення про прогнози агенції Moody’s щодо скорочення українського валового внутрішнього продукту «перекривали» відео вулиць з пішоходами, автівками і тролейбусами.

Попри те, що харківська кореспондентка каналу Ірина Антонюк чесно намагалася коментувати картинку, яку показували під час її прямого ввімкнення (вже згадана картинка розбомбленого відділення «Нової пошти»), але це був лише вдалий фрагмент, а далі редакція продовжувала показувати «по колу» ту саму картинку, хоча кореспондентка вже розповідала про влучання іншої ракети в інший об’єкт (підприємство, пожежу на якому рятувальники гасили понад 5 годин). Тобто все одно «ілюстративну» картинку до прямого ввімкнення випускова група показувала бездумно.

Намагання «ілюструвати» розмову з міністром закордонних справ Дмитром Кулебою картинками з відвідин Зеленським Лондона, Парижа і Брюсселя таким чином, щоб ці картинки бодай «географічно» відповідали поточним словам гостя, звісно ж, вдалися лише малою мірою. Здебільшого прямої відповідності не було.

А ще гість-експерт довго розмірковував над тим, хто з відомих жінок-політиків може стати наступним генсеком НАТО, а показували в якості «ілюстрації» архівне відео чинного генсека Столтенберга (до речі, при цьому самого гостя на екрані загнали в якесь дрібненьке віконечко, яке зазвичай використовують для анонсів, а невдала «ілюстрація» йшла в цей момент у найбільшому вікні).

Були і фактичні неточності. У сюжеті Влади Цимбаленко в титрі місто Лиман було назване радянською назвою «Червоний Лиман». Хоча місту повернули його справжню назву ще в лютому 2016 року, а до того воно все одно називалося «Красним», а не «Червоним» Лиманом. У сюжеті Владислав Паливода говорив таке: «Попри шалені втрати, а це майже 150 тисяч, Путін готовий воювати до останнього росіянина заради своїх імперських мрій». За даними Генштабу, на цей день було знищено 137 780 загарбників. До 150 тисяч занадто далеко, щоб подібне «округлення» вважати коректним. Тут воно стало фактичною помилкою. І ще двічі журналісти числа називали «цифрами».

Стандарт відокремлення фактів від думок порушували найбільше — 74 рази. З них 64 були суб’єктивними думками журналістів у новинах. Переважно це були емоційні оцінки («на щастя не постраждали», «на жаль були і влучання», «кліп, який проймає до мурах», «гнатиме російську погань із наших земель», «перемога не може чекати», «таке мирне і квітуче, тепер зруйноване жорстокістю росіян», «випалена земля, руїни», «найзапекліші бої», «у пеклі Бахмут, Вугледар, Мар’їнка, Авдіївка» тощо). Були й «експертні» міркування: «Тож ситуація в енергосистемі України потроху вирівнюється». «І охочих воювати у «Гвардії наступу» вистачає» (ведучий Ігор Пупков). «Ну і дефіциту потужності в Україні на сьогодні немає, а відтак лімітів на споживання електроенергії не встановлювали, але аварійні відключення ще можуть повернути, бо через похолодання споживання зросло» (ведуча Людмила Добровольська). «Окупанти використовують все наявне озброєння, і до того ж намагаються активно наступати великою кількістю людей» (у сюжеті Владислава Паливоди). А ще ведуча новин Людмила Добровольська час від часу роздавала глядачам «настанови» на кшталт: «Тому якщо ви можете зігрітися додатковим светром, краще вдягніть його, аніж включайте обігрівачі. І маємо не вмикати одночасно багато енегоємних приладів: пралку, пилосмок, праску».

Не авторизованих суб’єктивних думок у гостьових студіях було небагато (я помітив 4 випадки). Ще в 6 випадках робили безпідставні узагальнення: «кожен з нас повторює ці слова», «це теж — про кожного з нас, ми всі зараз в строю», «вони все одно мріють про одне», «наші військові до цього готові», «усі, хто записались боронити Україну, говорять».

Стандарт повноти інформації. Було одне порушення: в сюжеті Владислава Паливоди не досить було представляти Валерія Рябих лише як «військового (в сенсі — воєнного) експерта».

Стандарт доступності подачі інформації. Було два порушення. Ведучий Максим Сікора в запитанні до гостя казав, що Зеленський в промові перед Європарламентом «шість разів він сказав такий вислів “European way of life”». Не всі глядачі знають англійську, тож слід було відразу давати і переклад.

Ще ведучий Максим Сікора ставив гостю (експерту, вузькопрофільному спеціалісту) таке запитання: «Ви сказали, що в номенклатурі розгляду там списків “Рамштайна” ніколи не було підсилення для Чорноморського флоту України, а конвенція Монтре, вона може стати тут на заваді»? Дуже кваліфіковане запитання, але ж, вибачайте, хіба що рідкісний глядач знає, що воно за таке «конвенція Монтре». Безумовно, це круто, коли ведучий говорить з експертом однією мовою, але дуже погано, що ніхто з глядачів їх при цьому не розуміє. Причому, виходячи з подальшої розмови з експертом, необхідність пояснення цієї «конвенції Монтре» лише зростала, бо було не зрозуміло, навіщо потрібні всі ці складні доставки в Україну якихось кораблів від союзників суходолом, якщо можна було б їх доставити природним шляхом (себто по воді).

Інші зауваження

Редакція навіщось продовжує час від часу підкладати під новинні сюжети зайву музичку.

Обидва ведучих гостьової студії постійно «рухаються далі». Варто було б позбутися цього професійного штампу.

Двічі не було фемінітивів — обидва рази в сюжеті Влади Цимбаленко: «Валентина, комендант гуртожитку» (титр), «Тетяна — ініціатор створення такого осередку» (у тексті).

Резюме

Новинна складова ефірного блоку телеканалу була такою: 2 репортажні сюжети, 3 прямі ввімкнення і 5 гостей-ньюзмейкерів.

Порушень стандартів у блоці каналу цієї доби було загалом 129. Найчастіше порушували стандарт відокремлення фактів від думок — 74 рази, найбільше в новинах — 64 суб’єктивних думки журналістів. Стандарт достовірності порушували в різні способи 37 разів, найбільше було узагальнених розмитих псевдопосилань на джерела фактичної інформації. Стандарт точності порушували 15 разів, з них 8 були невідповідностями картинки і тексту. Інші стандарти порушували рідко.

У блоці каналу цієї доби не було ні проявів політичного піару, ні російських наративів, ні токсичних медіаперсонажів.

Важливі події / теми, які не були озвучені в телемарафоні 12 лютого

Майже всі важливі події / теми цієї доби висвітлювали в ефірі телемарафону. Не говорили лише про такі (які становили, на мій погляд, інтерес для глядацької аудиторії):

• Увечері в неділю росіяни запускали не «шахеди», а розвідувальні БПЛА і повітряні кулі, — Повітряні сили.
• У Бердянську окупанти пострілами розігнали пенсіонерів, які добивалися виплат.
• Швейцарія заморозила понад 19 мільярдів доларів російських активів.
• ГУР: Росія відтермінує другу хвилю мобілізації.
• Британія розглядає два типи далекобійних ракет для передачі Києву.
• На сайті пропагандистської російської «Комсомольской правди» виклали 10 публікацій про воєнні злочини росіян.

Канали в ефірі спільного телемарафону (порівняння)

Структура ефірних блоків. Нічний блок каналу «1+1» починався з короткого 15-хвилинного випуску новин, а далі йшли повтори (в тому числі — двічі підсумкового випуску новин за попередній день) і документальні фільми.

Структура блоку каналу «Інтер» була звичною, інформаційною: кожна ефірна годиина починалася коротким випуском новин, продовжувалася гостьовою студією.

Структура блоку каналів ICTV та СТБ була звичною: півгодинні блоки складалися з 15-хвилинних випусків новин і 15-хвилинних гостьових студій. На «звичному» місці випуску новин не було лише о 15:30 (там було записане інтерв’ю). Тижневик «Факти тижня» був о 20-й годині (у блоці каналу «Ми — Україна»).

Структура блоку каналу «Ми — Україна» була звичною (за тим винятком, що у блоці 20:00–21:00 був тижневик «Факти тижня» іншої медіагрупи). О 18-й і о 22-й були приблизно 20-хвилинні випуски новин, все решта — гостьові студії.

Новинна складова. Новинна складова ефірного блоку каналу «1+1» була не показовою (нічний блок і суцільні повтори). Було 4 репортажних сюжети в повторах підсумкового випуску, прямих ввімкнень не було і був один гість-ньюзмейкер (щоправда, також у повторі).

Новинна складова блоку каналу «Інтер» була такою: 6 репортажних сюжетів, 5 прямих ввімкнень і 4 гостя-ньюзмейкера.

Новинною складовою блоку каналів ICTV та СТБ були 7 репортажних сюжетів, 2 прямі ввімкнення. В гостьовій студії побували 6 ньюзмейкерів.

Новинна складова блоку телеканалу «Ми — Україна» була такою: 2 репортажні сюжети, 3 прямі ввімкнення і 5 гостей-ньюзмейкерів.

Гостьові студії. У блоці «1+1» був лише повтор гостьової студії від 9 лютого з Андрієм Юсовим, представником Головного управління розвідки Міноборони.

У гостьових студіях телеканалу «Інтер» цієї доби побувало 12 гостей: 4 ньюзмейкера, 2 речники, 4 експерти і 2 учасники подій.

У гостьових студіях ICTV та СТБ цього дня було 15 гостей. З них 6 були ньюзмейкерами, 4 — речниками, 4 — експертами і один учасник подій.

У гостях у каналу «Ми — Україна» цієї доби побувало 14 гостей: 5 ньюзмейкерів, 2 речники, 3 радники, 3 експерти і один учасник подій.

Порушення стандартів. Порушень стандартів у блоці «1+1» було 232. Найбільше порушували стандарт відокремлення фактів від думок — 160 разів. І майже все це були суб’єктивні думки журналістів у новинах, причому в кожній підводці і в кожному сюжеті. Із 42 порушень стандарту достовірності понад дві третини становили узагальнені псевдопосилання на авторство суб’єктивних думок. Із 17 порушень стандарту точності 10 були некоректним використанням картинки, ще 7 — фактичними неточностями. 6 разів порушували стандарт повноти інформації, 7 разів — стандарт доступності її подачі.

Журналісти каналу «Інтер» цієї доби порушили стандарти 276 разів. Найчастіше порушувався стандарт відокремлення фактів від думок і в більшості випадків це були суб’єктивні думки журналістів у новинах. Стандарт достовірності порушили 93 рази, найбільше узагальненими розмитими псевдопосиланнями при подачі фактичної інформації і узагальненими псевдопосиланнями на авторство суб’єктивних думок. Стандарт точності порушували 29 разів, дві третини порушень — невідповідності між картинкою і текстом. Стандарт повноти інформації порушували 11 разів, стандарт доступності її подачі — 4 рази.

Порушень стандартів у блоці каналів ICTV та СТБ було надзвичайно багато (навіть з урахуванням того, що медіагрупа заповнювала цього дня не 6, а 7 годин ефіру марафону) — 512. Найчастіше порушували стандарт відокремлення фактів від думок. Із 328 порушень 176 були суб’єктивними думками журналістів у новинах (переважно емоційні оцінки), 133 — неавторизованими думками переважно в тижневику. Стандарт достовірності журналісти порушували 120 разів. Найбільше було узагальнених розмитих псевдопосилань на джерела фактичної інформації (43) і узагальнених посилань на авторство суб’єктивної думки (42). Стандарт точності порушували 59 разів, з них 44 були невідповідностями між текстом і картинкою. Інші стандарти порушували небагато. Було одне жорстке етичне порушення: негативну новину (про кримінальні справи проти «ухилянтів») «ілюстрували» архівними кадрами впізнаваних людей — військових, добровольців і призовників у військкоматах.

Порушень стандартів у блоці каналу «Ми — Україна» цієї доби було загалом 129. Найчастіше порушували стандарт відокремлення фактів від думок — 74 рази, найбільше в новинах — 64 суб’єктивних думки журналістів. Стандарт достовірності порушували в різні способи 37 разів, найбільше було узагальнених розмитих псевдопосилань на джерела фактичної інформації. Стандарт точності порушували 15 разів, із них 8 були невідповідностями картинки і тексту. Інші стандарти порушували рідко.

Проявів політичного піару в ефірі телемарафону цієї доби не було в жодному з блоків.

Російських наративів і токсичних медіаперсонажів цієї доби не було в жодному з блоків.

Джерело: https://detector.media/shchodenni-telenovini/article/208194/2023-02-21-monitoryng-spilnogo-telemarafonu-iedyni-novyny-za-12-lyutogo-2023-roku/