Ганна Пушик. Світлини Ігора Роп'яника (використано з Інтернету)
"Фольклор - ріка, до якої треба приходити щодня, аби скупати свою душу, а вже тоді сідати за письмовий стіл. той, хто не знає народної творчості, може дуже легко стати диваком, якого затягне багно формалізму, сірості, жахів. (1971 рік).
АЛЕГОРІЯ - будинок з підвалом. Те, що зверху - для дурних властителів і дітвори, а низ - для мудрих і дорослих. Правда - в підвалі твору. (1971 рік)
У наш час бюрократія вибиває зуби всім літераторам, які щось можуть сказати. Бояться, щоб не кусали. І зуби вибивають за правду. (1971 рік)
Поет не сміє зрадити своєму ідеалу впродовж усього життя - інакше він не стане поетом, а політичною повією. (1971 рік)
Знаю незліченну силу пісень, казок, легенд, приповідок, загадок, примов, і з усіх українських письменників я, можливо, - найбагатший. Бо ніякі діаманти, золото, платина чи срібло не можуть бути дорожчими за ті скарби, які я врятував від явної загибелі: я не дочекаюся того часу, коли все написане й записане мною вийде друком, а що буде видано по смерті моїй- то вже безсумнівно. (1998 рік)
Формула добра: не роби іншим того, що не бажаєш собі.
Формула зла: самоутверджуватись за рахунок інших. (1998 рік)
Іронія і сміх - найкращий самозахист і зброя. (1998 рік)
Добрі вчинки роблять тоді, коли не можуть робити лихих. (1995 рік)
Коли олівець в руках талановитої людини, то вона напише шедевр, в генія - геніальний твір. А чи винен олівець, що його купив бездарний писака і кидає ним, коли в нього не виходить нічого? Це ж саме можна сказати і про друкарську машинку, і комп'ютер. (1998 рік)
Епоха відразу своє обличчя не відкриває. Потрібно відійти на певну відстань, аби побачити все те, чого ти не бачив сам. Тому то є історія й історики. Я свій день не бачу таким, яким його побачить завтрашнє покоління. (1998 рік)
Творчі люди двоякі: крилаті і рогаті. Других завжди більше. І вони завжди прагнуть, якщо не обрізати, то підрізати крила першим. Їм не завжди вдається вкоротити крила, але вкоротити життя крилатим уміють. (1998 рік)
Я міг би понаписувати багато віршів у стилі аля-модерн, стати авангардистом, сюр і т. д., але все це не вартує зламаного гроша в порівнянні з тим, що записую від народу. Мене оцінять не сьогодні, а по моїй смерті, а тоді скажуть: "Який він був, що не дав загинути тому, що могло легко загинути, що не мав за це й копійки гонорару, але про це не думав- збирав. (1998 рік)
Невже я не дочекаюся того часу, коли прокричать гасло: "Назад до джерел!" І тоді мої записи матимуть особливу вагу. Виснажилися, пересохли джерела, з яких хочуть пити воду сучасні псевдоноватори, а я маю криниці живильної, цілющої і молодильної води. (1997 рік)
У наш час нема пошанівку розуму. Де той пієтет, з яким суспільність ставилася до тих, хто прославляв радість життя і незламність у горі. Невже тільки Давні Греція і Рим уміли воздати належне творчій людині, на Русі-Україні тільки по смерті поминають велетів духу, а за життя їх зневажають і топчуть, відчуваючи насолоду від того, коли талантові вкорочено життя (1998 рік)
Письменникові не прощають нічого. І коли ти яскраво сяєш, тоді показують пальцем на твою тінь, бо ж світло засліплює, всі нечисті сили бояться світла. (1998 рік)
Біда - винахідниця, майстриня, випробувальниця характеру. Людина або почне рости, або деградувати. (1998 рік)
Праві дивляться правим оком на життя, ліві - лівим, а я - обома. і це не влаштовує ні правих, ні лівих. (1999 рік)
Відколи народився театр, він має свою театральну мову так само, як і Храм Божий, як і казарма, бо і мова поля не така, як саду, і ліс говорить і співає своєю мовою. (1999 рік)
Коли людина в русі, тоді вона - ворог брехні. З брехнею дружать люди ниці. (1999 рік)
Ревниве середовище митців вкорочує життя тобі, Мистецтво! (1999 рік)
Від романтики йдуть пахощі весни, і їх найперше відчуває юнь. Де ви, найкращі подруги любові - Юносте й Романтико? (1999 рік)
Коли українські інтелігенти називали себе малоросами, Шевченко прийшов, аби витягнути їх з болота і поставити на українському грунті на тверді ноги. (1999 рік)
Один узимку купається в ополонці, другий цілорічно - в грошах. А я не хочу ні першого, ні другого, бо ж купаюся в славі. (1999)
ВЛАДА - наркотик, політика роз'їдає душу. (1999 рік)
ПОЕЗІЯ виконує функцію зв'язку з небесним архівом. Поезія - вулиця, освітлена ліхтарями. Ліхтарня - душа людська. (1999)
Проблема серця - ось що є головним у творчості письменника. Цього, на жаль, не зрозуміли молоді письменники молодої України. Їх зацікавило все, що нижче пупця (1999 рік)
Доба має 24 години. Коли молода пара вважає, що одруження- це тільки секс, то дуже скоро вони один одному набриднуть, не знаючи, чим ще заповнити решту доби. Віками на першому місці була боротьба за існування, культура і освіта. Без праці, без культури, без освіти секс - тваринячий потяг і не більше. (1999 рік)
Політика- повія людської цивілізації, що була голою і босою, а нині перетворилася у володарку води, землі і неба, скаламутивши води, опоганивши землю, затьмаривши небеса. (1992 рік)
Хліба і видовищ - цього вимагав натовп у кожній країні, і тільки в нас не дають простолюду ні хліба, ні видовищ, а хочуть любові. (1997 рік)
Нині тримаються купи тільки злочинці, а добрі люди сваряться й ворогують.(1997 рік)
Поети народжуються з великої любові до Батьківщини, до Матері й до жінки, яку називають коханою. (1997 рік)
Жити так, щоб любили близькі, шанували порядні, боялися підлі. (1999 рік)
Життя - це чорновик. На чистовик його перепишуть вже інші, по смерті, якщо людина цього заслуговує. (1999 рік)
Із сотні поетів не хочу бути 99-тим, ліпше співати соло. (1999 рік)
Я свій скарб - любов до Батьківщини помножив у кілька разів: на дітей, на внуків, на родину, на край, і далі росте мій скарб, бо немає нічого вищого за цю любов. (2001)
Це лише маленька частинка тих цікавих цитат, висловів, роздумів Степана Пушика. Сподіваюсь, що комусь буде цікаво пізнати Степана глибше.
Немає коментарів:
Дописати коментар