Антін МУХАРСЬКИЙ: ТАК ІСТОРІЧЄСКІ СЛОЖІЛОСЬ...

"Кієв русскій город" - якось на п'яному куражі заявив Толік (перкусія), одразу отримавши пизди від своїх же ж.

Це трапилося напередодні Дня Києва на Пейзажній алеї.

Толік був родом з Миколаєва. Студент театрального інституту. Акторське відділення. Майстерня проф. Рєзніковича.

До одинадцятої вечора співали вони з друзями на Контрактовій площі біля пам'ятника Сагайдачному пісні Цоя, Шевчука та Розенбаума, зібравши за три години майже сімсот гривень на які придбали: дві літрові пляшки горілки, "Закарпатський" коньяк (для дєвочєк), дволітрову пляшку кока-коли на запівон, трохи дешевого сиру, солоних огірків, батон, майонез, три пачки LM та шість одноразових стаканчиків.

''Толік...Толік.." - істерично волала у примарну темінь хіпстерша Альона з Волоколамська (вокал), яка видавала себе за одеситку і прибилася до їхньої компанії бо мала трохи марихуани. Чи пизділа, що має? Хіпстерши з Волоколамська вони такі. А ще, курва, зажадала зробити селфі біля каменю на задвірках історичного музею де було вибито "Отсюда есть пошла зємля Русская".

Певне це в якийсь момент і спровокувало конфікт.

"Ну в смислє я хотєл сказать, что так історічєскі сложілось, что нє било нікакой Украіни, в то врємя как Русь святая ужє била..." - спобував пояснити Толік свою провокаційну заяву, але цілком інтелігентний киянин студент- художник Нікіта (друга гітара) впиздячив його по їбалу.

"Якого хуя...." - думав Толік, летючи сторчки вниз по схилу убік урочища Гончарі-Кожум'яки, геть забудованого новенькими котеджами.

"За что? За что ти єго ударіл?" - істерично волала Альона заломуючи свої худі наркоманські ручки що стирчали із запраної футболки "Король і шут".

"Бо так історічєскі сложілось... - по діловому розливав Нікіта горілку у пластикові стаканчики.

У компанії подейкували буцім ще малим він бився з мєнтами на Майдані, а перед тим як піти вчитися на художника півтора роки провів у складі штурмової роти" Правого сектору"

"Кієв - ето украінскій город. Ілі можєт кто-то єшьо сомнєваєтся? - суворо глянув він на Альону, беручись за пляшку з коньяком. - Тєбє налівать?"

Між "Закарпатським" і рятуванням Толіка хіпстерка з Волоколамська, не вагаючись, обрала перше.

"Слава Україні" - піднімаючи стаканчик з горілкою патетично виголосив Нікіта.

"Я нє буду отвєчаить на етот бандеровскій кліч!" - заявила Альона, але за коньяком потягнулася.

І тут в суперечку вступила мисткиня Наталя (флейта-вокал), яку вигнали з Художньої Академії за аморалку. Працювала там натурницею та якось заразила на трипер купу студентів а ще заступника ректора і пару народних художників. Давши Альоні смачного копняка (так шо полетіла вслід за Толіком), вона підняла стаканчик, озвавшися "Героям слава".

Пливла над Києвом тлуста повня покриваючи місто своїм містично-сріблястим омофором. В ароматах бузини та півоній грузли солов'їні трелі. Отак до ранку б сидіти, і пити, і гомоніти про все на світі... Тому мінус дві питущі російськомовні тушки до невеличкої теплої компанії - це великий плюс за умов обмеженої кількості алкоголю.

'А давайте спілкуватися українською' - неочікувано для всіх запропонувала Оксана, що була родом з-під Полтави.

"Я - за!" - підтримав ініціативу Нікіта, який чомусь й досі виправляв всіх, хто намагався називати його Микитою на український лад.

Інші два учасники групи (контрабас та лідер гітара) були консерваторською гей-парою з Дніпра і завжди ставали на бік переможців. На етот раз паходу... перемогла Україна. Ну... так істрічєскі сложілось. То чому б не заговорити українською. Ге?