Руслан Коцаба: "Щиро вдячний невідомому чоловікові (з чорною борідкою) та його дружині, які заступалися у мій захист та надали мені таким чином можливість непомітно сховати мікрокарту пам'яті із цим відосом..."

    Я, журналіст Руслан Коцаба, колишній в'язень сумління, чітко усвідомлюю, що у нацистській державі, в яку стрімко перетворюється до недавнього часу мирна та демократична Україна,- марно волати про правову допомогу, сподіватися про якусь журналістську солідарність чи бодай про елементарне співчуття, але Я НЕ МОЖУ МОВЧАТИ!!!!

    Вчора, 28-го травня 2017 року, на мене скоїли напад нацисти. Після обіду я якраз здійснював редакційне завдання, інтерв'юючи респондентів у Маріїнському парку, де в той час на Літній Сцені відбувався Фестиваль патріотичної пісні. Нацистів-дебоширів було шестеро, вони намагалися мене побити і відібрати мою знімальну апаратуру (камерофон і мікрофон). Весь брутальний процес нападу і перешкоджання моїй журналістській діяльності хулігани теж фіксували відеокамерою свого телефону.
    Я в той час записував бліц-інтерв'ю у Дмитра Чекалкіна (другий епізод, на виході з парку) та Василя Ільчишина (перший епізод, біля сцени). Вони можуть будь-коли і будь-кому підтвердити, що моєму здоров'ю чи навіть життю загрожувала реальна небезпека. 
    Щиро вдячний невідомому чоловікові (з чорною борідкою) та його дружині, які заступалися у мій захист та надали мені таким чином можливість непомітно сховати мікрокарту пам'яті із цим відосом, який у будь-якій цивілізованій країні слугував би неспростовним доказом злочину, який у нашому Кримінальному Кодексі позначений статтею 317 "Перешкоджання законній професійній діяльності журналістів".

Ось детальніше про санкції цієї статті: 

    Умисне перешкоджання законній професійній діяльності жур­налістів — карається штрафом до п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів до­ходів громадян або арештом на строк до шести місяців, або обмеженням волі на строк до трьох років. 2. Переслідування журналіста за виконання професійних обов'язків, за критику, здійснюване службовою особою або групою осіб за поперед­ньою змовою, — карається штрафом до двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або обмеженням волі на строк до п'яти років, або позбавленням права обіймати певні посади на строк до трьох років.

    1. У відповідності до ст. 34 Конституції України кожному гарантується право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і пере­конань. Кожен має право збирати, зберігати, використовувати і поширюва­ти інформацію усно, письмово або в інший спосіб — на свій вибір.

    2. Суспільна небезпечність даного злочину полягає в тому, що він пося­гає на суспільні відносини, які забезпечують законну професійну діяльність журналістів.

    3. Потерпілими від даного злочину є журналісти, тобто особи, які пере­бувають у трудових або інших договірних відносинах із засобами масової інформації та які здійснюють збір, редагування і поширення матеріалів для певного засобу масової інформації. Згідно зі ст. 20 Закону України «Про інформацію» від 2 жовтня 1992 р. (ВВР. - 1992. - № 48. - Ст. 650) під засобами масової інформації слід розуміти періодичні друкарські видання: преса — газети, журнали, бюлетені тощо; разові видання з визначеним тира­жем, а також аудіовізуальні засоби: радіомовлення, телебачення, кіно, звуко­запис тощо.

    4. Об'єктивна сторона даного злочину виявляється в діях, які спрямовані на перешкоджання законній професійній діяльності журналістів і може ма­ти дві форми: а) перешкоджання законній діяльності журналістів (ч. 1 ст. 171 КК), б) переслідування журналіста за виконання професійних обов'язків та за критику (ч. 2 ст. 171 КК).
    5. Даний перелік можливих форм перешкоджання не є вичерпним. Усі зазначені й інші дії, що перешкоджають законній професійній діяльності жур­налістів, містять об'єктивну сторону даного злочину лише у випадках, якщо перешкоджання здійснювалось шляхом примушування журналіста до поши­рення або відмови від поширення інформації.

    Під перешкоджанням слід розуміти будь-які способи впливу на жур­наліста, наприклад, шантаж, залякування або ін., тобто створення різних пе­репон, обмежень, заборон щодо одержання, використання, поширення та зберігання інформації окремим журналістом (журналістами) чи засобами масової інформації.

    Під поширенням інформації слід розуміти будь-які засоби її оголошення, опублікування і демонстрації в засобах масової інформації. Примушування може бути поєднане із застосуванням психічного (погроз, залякування) або фізичного насильства до журналіста або його близьких.

    6. Якщо перешкоджання здійснювалося шляхом погрози вбивством, за­стосування фізичного насильства, знищення або пошкодження майна, або підкупу службової особи, то вчинене за наявності до того підстав слід до­датково кваліфікувати за статтями 121, 122, 125-127, 129, 194-196, 369 КК. Умисне вбивство журналіста з метою перешкодити його професійній діяль­ності, а так само з мотивів помсти за таку діяльність, слід кваліфікувати за п. 8 ч. 2 ст. 115 КК. Кваліфікація за ст. 171 КК в даному випадку не потрібна.