Відео, яке розміщене в цій публікації для мене не просто кінохроніка. Я знайомий з людиною, яка знята на цій кіноплівці. Маю на увазі маленького кіномеханіка, скріншоти якого також розміщую на цій сторінці. Всього кілька секунд мерехтливих кадрів, але для мене цей маленький проміжок часу охоплюює цілу епоху. Епоху, в якій довелось жити, творити та працювати і мені.
Отож про юного кіномеханіка. Це Богдан Майгутяк. Працюючи редактором заводського радіо "Геофізприладу", довелось працювати разом з ним над виготовленням заводських радіопередач. Тоді я й не підозрював, що звичайний інженер - мав таке цікаве минуле. Адже попасти в ті часи (а це був ще 1959 рік) у радянську кінохроніку було не так просто. Інформаційний привід мав бути насправді вагомим.
І таким приводом стало створення першого дитячого кінотеатру у Станіславі... із дитячими директором, касирами, контролерами, ну і кіномеханіком. Створено його було на базі кінотеатру імені Шевченка.
Якщо чесно,- з важкістю згадав другу частину тієї професії "механік". На голову лізло вже звичне "оператор".
Десь півроку тому зустрів Богдана поруч з його рідним заводом. Напрошувався на інтервю з ним, щоб детальніше дізнатися про історію виникнення сюжету в кінохроніці тай про саму його участь в подіях того часу в ролі кіномеханіка. Він не погодився. Причин не пояснював. Відповів просто: "Нахрен мені то треба..."
...І дуже цікаво було б дізнатись,- яка доля Марусі Попель?
На відео: Студія документального кіно Мирослава Бойчука презентує перший дитячий кінотеатр Станіслава. 1959 р. Відео кінохроніки оцифрував та надав для використання Тарас ЗЕНЬ.
Немає коментарів:
Дописати коментар