Я прожив надзвичайно цікаве та насичене на події та емоції життя. В мене була (і є) улюблена робота, цікаві захоплення, красиві жінки, вірні друзі... Я ніколи ні перед ким не стелився і не лизав задницю, тому маю чисту совість перед самим собою,.. хоча маю й "море" життєвих гріхів, у яких щиро розкаявся... і схоже на те, що Всевишній мені їх простив. Бо були вони не життєпожираючі та смертельні для інших... Я мав, пережив і відчув всі радощі земного життя, тому абсолютно не жалкую за всім содіяним та пережитим мною в минулому. Єдиний негатив,- нині я не бачу майбутнього... І не тому що війна, а тому, що моя держава у верхах перетворилась на зграю злодіїв, брехунів, казнокрадів.
Тому єдине нині прохання до Всевишнього, щоб мій відхід стався одномоментно, без фізично-тілесних мук та безрезультатних турбот та незручностей для довколишніх. Я і зараз намагаюся якнайменше дошкуляти та найбільше допомагати їм, а після... мені буде однаково як будуть розвиватися події щодо мого тіла та пам'яті. Про ставлення до мене, моєї творчості, думок, прагнень, дій я хочу чути за життя. Я хочу усвідомлювати, вже і сьогодні, любов, повагу, ненависть чи зневагу до моєї персони...
І ось тут, коли я починаю розуміти. що ще не все зробив для людської поваги та любові, коло моїх бажань знову розривається. Мої думки і прагнення із чорних починають перетворюватися у райдужні. Я знову думками прошу Всевишнього, щоб дав мені ще, хоча б, жменьку віку, для здійснення кількох не здійснених мною справ: оцифрувати мою 3000-ну колекцію платівок та майже 100-годинні кіноархіви 16 мм. формату, зняти документальні фільми про пісенну історію, історію кіно, телебачення та радіо, театру, філармонії Прикарпаття, інститут мистецтв Прикарпатського національного університету імені Василя Стефаника, історію життя та творчий шлях Ласло Габоша, Сергія Романюка, Любомира Плав'юка, Михайла Сливоцького, Ярослава Гнеся, Оксану Затварську, Анатолія Грицана, Ярослава Гринюка... Доробити вже давно відзняті стрічки про Шептицького, Параску Хому та ще 2 серії з циклу "Франкове Прикарпаття". Недавно з'явилось бажання укомплектувати та випустити збірки власної поезії: віршів, пісень, байок.
А найголовніше,- знайти послідовника та передати йому весь свій творчий багаж та всі свої архіви, бо чує моє серце: тільки но "відкину копита" - квартиру роздерибанять, а архіви викинуть у смітярку. Кілька років тому, з цією метою разом з о. Ігорем Пелехатим, організував Школу Документального Кіно "STUDIK - IF", що діяла при Молодіжному Християнському Центрі Храму Пресвятого Серця Христа Чоловіколюбця. Туди записалося два десятки діток, серед яких було кілька досить таки перспективних... Але війна обірвала цю задумку. Чи перекреслила взагалі? Не знаю. Час покаже.
Тож відходити від життя, без здійснення цих задумів не хочеться. Тому, просачкувавши кілька днів з "Євроспортом", "Діскавері", "Енімалзом", знову беруся за перо, камеру, комп'ютер... Життя продовжується.
28.01.2024 року. Івано-Франківськ.
Немає коментарів:
Дописати коментар