...І не просто вбили, а щоб до цього був причетний якийсь відомий ворожий персонаж.
Прикладів чимало. З найвідоміших - Івасюк, Гонгадзе, Білозір, Чорновіл, Кузьма, Бандера...
Герої Небесної Сотні також у цьому списку... Ніхто не знає прізвищ та імен тих, хто під кулями витягував поранених, хто витрачав величезні кошти на харчування, медикаменти, побутові речі для майданівців. Героями стали тільки ті, хто загинув. При цьому ще й досі достовірно не відомо від чиїх куль. Дуже вже підозрілим є той факт, що тодішня новостворена влада, швиденько зачистила сліди злочинів...
Але повертаюсь до Івасюка, Гонгадзе, Білозіра, Бандери... Чи були б вони сьогодні українськими героями найвищого гатунку, якби не вбивча рука відомих всім ворогів і якби ці історії не "розкрутили" на весь світ ЗМІ?
Веду до того, що і в наші часи, будь ти хоч не знати яким талантищем, ім'я твоє піднесуть до найвищих вершин популярності тільки після твоєї смерті... від руки, чи по замовленню якогось знаменитого, потужного, знаного ворога.
До прикладу: чи вибудовуємо ми прижиттєві пам'ятники нині діючим живим талантам української пісні, поезії - Тарасу Петриненку, Анатолію Матвійчуку, Святославу Вакарчуку, Руслані Лежичко, Василеві Зінкевичу, Богданові Кучеру? Чи може вони не сходять з екранів-хвиль-шпальт нинішніх всеукраїнських та місцевих ЗМІ? Запитання риторичні...
Спробуйте загуглити, до прикладу, зображення "топ українських співаків". Там в перших рядах вигулькнуть всі наші "а-ля шльопки"... і лише десь там в підвалах пошуку на ці ключові слова будуть Зібров, Петриненко, Пономарьов, Бобул...
А ось, якби (не дай Боже) когось із них закатував особисто путлєр, лукашенко, кадиров, янукович чи кучма... Тоді була б інша історія...
В публікації багато трикрапок, бо наведені списки та роздуми, можна було б продовжувати до безкінечності.
...Зрештою,- люди кажуть, що і в мене є талановиті пісні. То що,- і мені сподіватись на те, що мене укокошить якийсь там Башар аль-Асад ?
Немає коментарів:
Дописати коментар