Щойно по українськома "Брехунцю" слухав передачу про дитяче Евробачення. Транслювали пісню переможниці з Польщі і нашої виконавиці з України. Враження напівгнітюче. Чому напів?
Бо 4 місце - це всеодно визнання, але... Як на мене, якість виконання переможниці та володарки "дерев'яної" медалі Дарини Красновецької - це як небо і земля. Або я вже відстав від музичного життя, або втратив смак, або просто в світі зовсім інші тенденції спрйняття пісні, ніж у мене.
Ну і зауваження нашим авторам пісні конкурсантки щодо тексту: "Люди, агов! Давай скажем "любов". Хороший вислів, але "Люди" - це множина, а значить мало б бути "Давайте скажем "любов".
Бо 4 місце - це всеодно визнання, але... Як на мене, якість виконання переможниці та володарки "дерев'яної" медалі Дарини Красновецької - це як небо і земля. Або я вже відстав від музичного життя, або втратив смак, або просто в світі зовсім інші тенденції спрйняття пісні, ніж у мене.
Ну і зауваження нашим авторам пісні конкурсантки щодо тексту: "Люди, агов! Давай скажем "любов". Хороший вислів, але "Люди" - це множина, а значить мало б бути "Давайте скажем "любов".
Немає коментарів:
Дописати коментар