Про швидкоплинне...

Літ через 100 не буде нас на світі,

Підуть у вічність друзі і рідня

І на могилах вже не буде квітів
І зникнуть наші речі й надбання.
Зітреться з пам'яті наш образ і подоба,
Засипле попелом їх невблаганний час...
І десь у полі випасе худоба
Травинку ту, що виросте із нас.

І лиш у когось вицвілим портретом
Висітиме ваш образ на стіні...
То чи вартує головним предметом
Робитись вічне борсання в лайні?
Щоб нагребсти найбільше і найкраще,
Щоб нагребсти побільше грошенят...
Це все піде у дерев'яний ящик
Разом із вами... аж до самих п'ят.

Дослухався я до життя поради:
Враховуючи часу вічний плин,
На те, що стане і гроша не варте,
Не витрачати і п'яти хвилин...