Так склалося, що довелося з однією місією терміново вирушити до Праги. Справа була невідкладна, колись розкажу про це докладніше. Отож, спочатку довелося рухатися поїздом до Чопа, а далі - спеціальним волонтерським ешелоном - до столиці Чехії.
Залізничний транспорт на сьогодні - чи не остання безпечна можливість для більшості людей дістатися західних кордонів. Потоки біженців величезні у всі країни заходу, але Чехія в цьому переліку має свої особливості.
Попри те, що в України немає спільного кордону з Чехією, як, приміром, із Польщею, Угорщиною чи Румунією, тут надзвичайно потужний волонтерський рух і неймовірна підтримка українців. Чехи добре розуміють, від малого до старого, що Україна сьогодні стримує божевільну путінську орду, і окрім матеріальної і військової допомоги надає підтримку величезній кількості біженців з різних регіонів України. В переважній більшості біженці - це молоді жінки з маленькими дітьми та люди пенсійного віку, в міста і селища яких прийшла війна.
Зазначу, що не варто цим людям заздрити або зневажливо щось кидати їм у спину. Шлях за кордон сьогодні - це переповнені вагони, де в купе сидять по 8-10 чоловік і люди лежать навіть у проходах. Це також для багатьох нервове потрясіння. Багато хто не в змозі кинути напризволяще, везе із собою своїх улюблених тварин, які створюють додаткові проблеми…
Я бачив, як на привокзальній площі в Ужгороді молода дівчина з Харкова несподівано опустилася на землю і почала цілувати рідну землю. Я бачив пенсіонерів зі сльозами на очах, яких діти силою відправили за кордон, щоб убезпечити від лиха. Я бачив злагоджену роботу наших молоденьких волонтерів, які злагоджено і стійко допомагають знерованим і розгубленим людям водою, їжею і корисними порадами.
Окремих слів заслуговують чеський уряд і волонтерські групи, які уже котрий день організовують рух безкоштовного поїзду для біженців з України «Чоп – Прага», забезпечуючи людей продуктами, медичними послугами і навіть іграшками для дітей. Для найменших малюків, до речі, роздається безкоштовно спеціальне дитяче харчування.
Більшість людей ставиться до персоналу волонтерів із великою вдячністю, хоча є й такі, що ведуть себе некоректно, обурюючись, чому їх не пригощають знаменитим чеським пивом чи навіть горілкою. Таким чехи відповідають стримано і терпляче, часто обертаючи це на жарт. Їм важко зрозуміти логіку таких «біженців»
Загалом, за останній час люди стали терплячішими і розумнішими: агресія чи істеризм моментально блокується іншими адекватними людьми.
Нині сотні тисяч співгромадян опинилися за кордоном, але більшість іх них не в захваті від цього і мріє повернутися додому при першій потребі.
Хвилі біженців - незмінний атрибут будь-якої жорстокої війни. Хтось мріє повернутися додому при першій ліпшій можливості. Але часто не так складається, як гадається…
Життя продовжується – і людині властиво вірити у краще. Ми віримо в перемогу нашої неймовірної армії над підлими рашистськими окупантами.
Слава Україні!
Немає коментарів:
Дописати коментар