На мій погляд, ця книга є ніби продовженням книги Олени Пчілки «ВИКИНУТІ УКРАЇНЦІ», про яку я писав відгук не так давно. Книга «ЄВРЕЇ НА УКРАЇНІ» надрукована через 22 роки після того, як вона була закінчена автором. Виною цьому стали, арешти, переслідування української інтелігенції і смерть автора. Ця книга, пробуджує читача, примушує замислитися, розплющує очі на вже забуті нами факти, наводить нові, раніше не відомі для більшості українців, і дає відповіді на багато запитань які стосуються життя українців.
Автор цієї книги був офіцером, учасником війни 1941–1945 років. Працював викладачем факультету журналістики Київського університету. В 60-х роках на факультеті групою викладачів була розпалена безпрецедентна ідеологічна боротьба. Ядро стрільців по класовому ворогу складали секретар партбюро професор Володимир Андрійович Рубан (колишній помічник Л. М. Кагановича), жінка якого в 1937 році кричала: “Ми єшчо вашей кров’ю криші красіть будєм”, Василь Еліазарович Прожогін (один із тих, хто започаткував цькування В. Сосюри за вірш «Любіть Україну»). Це вони змусили Ю. С. Кобилецького піти з посади декана філологічного факультету, а потім і з університету тільки за те, що він не відмовився від присвяти у вірші В. Сосюри «Любіть Україну». Були й інші їхні поплічники. Це були ідеологічні єзуїти, які з'їли й Матвія Шестопала.Більшість із цих «борців за чистоту партійних рядів» були євреями або прихованими євреями. Із за їхньої діяльності десятки студентів були виключені із університету тільки за те, що 22 травня з'являлися в парку Шевченка. Попри те, що минають роки, як тоді, так і нині будь-яку конструктивну розмову про єврейсько-українські справи, євреї взяли за звичку обривати на півслові, залякувати антисемітизмом, юдофобством, вимагають каяття (?) перед єврейською громадою Києва і України. А з боку майже всіх українських політиків бачимо підхлібство, загравання або схиляння перед фінансовими та ідеологічними розбійниками з єврейського табору. Ще Олена Пчілка писала «НІ, НЕ ДАЙ БОЖЕ, ЩОБ НАШ КРАЙ ОПИНИВСЯ В ПОВНІЙ ВЛАДІ СЬОГО ПЛЕМЕНІ, ОСОБЛИВО СТРАШНОГО ДЛЯ НАШИХ ПОКВОЛИХ ЛЮДЕЙ. ВОНО МОВ ШАШІЛЬ СТОЧИТЬ НАШУ КРАЇНУ, ЗАСМОКЧЕ НАШ ЛЮД». А також писала, що євреї у XVI-ХVІІ ст., брали в оренду навіть християнські храми. І автор цієї книги також це підтверджує, і ще додає, що навіть приватизовували. А ще додає, що у 30-х роках XX ст., євреї-чиновники вирішували, які храми треба висаджувати в повітря. Отже що виходить, євреї нав’язали нам християнську віру, а потім на збагачення собі, ще й почали здирати гроші за те, щоб бідний українець помолився Богу. КРАСЕНІ ПРАВДА? А УКРАЇНЦІ ХТО?...
Отож! Польська влада, в особі євреїв бачила не тільки прекрасне знаряддя для витискування соків з підвладного населення, а й важливий чинник, що сприяв окатоличенню і денаціоналізації українців. Беручи в оренду панські маєтки, землі, шинки і навіть церкви на Україні, євреї виконували найбруднішу роботу в здійсненні системи соціального визиску, національного гноблення і релігійного гніту українського народу. Як раніше так і нині, українська інтелігенція однозначно проти антисемітизму, за співробітництво з єврейськими громадськими організаціями, за відродження єврейської культури, але не за рахунок української. У відповідь часто не тільки не маємо взаємності, а й зустрічаємо злісні антиукраїнські випади. Цікаві думки знаходимо скажімо, у Достоєвського: «Що, якби не євреїв було в Росії три мільйони, а росіян, а євреїв було б 100 мільйонів — ну, в що перетворилися б у них росіяни і як би з ними поводилися? Дали б вони їм зрівнятися з собою в правах? Дали б їм молитися серед них вільно? Не перетворили б їх прямо в рабів? Гірше того: не зідрали б шкіру зовсім, не побили б їх повністю, до повного знищення, як зробили з чужими народами в давнину?» («Щоденник» за 1872 рік). А ось як освічена і цивілізована Європа дивилася на проблему співжиття з євреями? Гете: «Євреї мають віру, благословляючу їх на обкрадання чужинців». Це сказав німець, послухаймо французів. Віктор Гюго: «До жидів відносяться з відразою, та потрібно визнати, що вони дійсно огидні; їх також зневажають, але вони і достойні зневаги». Вольтер: «Ця маленька нація не приховує своєї непримиримої ненависті до всіх інших народів. Її представники завжди жадібні до чужого добра, підлі при невдачі і нахабні при удачі…» Очевидно, що ці видатні люди все бачили і щось знали більше за інших. А ось і пояснення чому євреї жили в основному в містах. «Іудаїзм взагалі заперечує потребу в праці, про що свідчить Талмуд, цей кодекс релігійних, побутових і правових приписів іудейства. За Талмудом, «ам-хаарець» (буквально: «народ землі»), тобто єврей, що займається сільським господарством, — істота низька і жалюгідна. Торгівля і лихварство, які вихваляє Талмуд, найбільше могли розквітати саме в містах. Економічно досвідчені, бувалі євреї розуміли це краще від будь-кого, тому й селилися там, де перед ними відкривався найбільший простір для комерційної діяльності. Питання: чому виникали конфлікти корінного населення з євреями? Кожній хоч трохи обізнаній людині ясно, що в основі цих конфліктів лежали не релігійні, не расові, як це наголошують самі євреї, а винятково економічні фактори. Перші, в крайньому випадку, були зручним прикриттям других. У Німеччині, Іспанії, Франції, Англії та деяких інших країнах Європи євреї не займалися суспільно корисною працею, скажімо, ремеслом або сільським господарством. Вони діяли виключно у сфері торгівлі й кредиту, чим викликали невдоволення. Звідси початок і першопричина всіх або майже всіх антиєврейських виступів і гонінь. Релігійна і національна нетерпимість служить прикриттям в економічній боротьбі з євреєм-конкурентом ». Навіть церква вела боротьбу з євреями, але не на релігійному, як брешуть самі євреї, а на економічному ґрунті. В особі євреїв монастирі мали конкурентів в торгових і лихварських операціях. Коли доходи римської церкви стали сильно падати, переслідування євреїв було для неї одним із способів вижити. Отже, не національність і не релігія, а паразитарний спосіб життя євреїв був головною причиною всіх їхніх непорозумінь з корінним населенням країни проживання. На Україні цей єврейський паразитизм розквітав з особливою силою і тривав найдовше. Чому саме Україна стала клондайком єврейського підприємництва? Цьому є багато причин. Насамперед — багатства української землі. На рубежі ХIІ-ХIІІ ст. один учений, що жив у Володимирі-Волинському, так писав про Україну: «О незрівнянна руська земле, якою тільки красою, багатством ти не наділена: багатьма озерами прозорими, ріками і джерелами, горами крутими, пагорбами високими, дібровами пишними, полями зеленими, звіриною різною, птицею незліченною, містами великими, селами дивними…». А ось записки литовського дипломата Михаіла Литвина, писані 1550 р. У них автор характеризує враження, яке своїми діями викликали серед місцевого населення єврейські приходні. «В нашу країну, - пише Литвин, - почав стікатися з інших областей самий поганий з усіх народів - іудеї, вже сильно розмножилися у всіх містах Волині, Поділля та інших родючих областей. Це народ віроломний, хитрий, схильний до наклепів, він підробляє у нас товари, монету, документи і печатки, на всіх ринках забирає у християн засоби до життя, займається виключно обманом і наклепами. Це самий поганий народ халдейського племені, за свідченням священного писання, він розпусний, гріховний, віроломний та підступний». А ось це чи не нагадує нам сьогодення? «Життєві позиції місцевого населення України і євреїв виявилися діаметрально протилежними. 3 одного боку нагорі були євреї, наділені великими правами і довір'ям влади; з другого — українці, що були внизу соціальної піраміди, в самій ямі суспільного буття. 3 українцем поводилися, як з худобою, бидлом. Його обдирали до нитки. Це робилося легко та безборонно, бо знали, що за нього вступитися нікому, а всі ключі від кайданів, якими скуті руки українця, усі замки від ями, куди його загнано, усі доглядачі української неволі були в руках тих-таки євреїв — орендарів, шинкарів . Найбільш хижацьким методом експлуатації було споювання населення горілкою. Орендарі, що обліпили своїми шинкам всі села і міста, були справжнім народним лихом. «… Деякі пани, — читаємо у Франка, — мали звичай розділювати зі своїх гуралень горілку на хлопів: річно мусить хлоп узяти і випити стільки і стільки кварт і, розуміється, заплатити або відробити. Таким делікатним способом пани приучували нашого хлопа довгі часи до п'янства, щоби потому могли сказати всім реформаторам: що, ви хочете для хлопа людських прав? Глядіть, яке то гидке бидло! Арсенал засобів, з допомогою яких іудеї віками дурили і грабували український народ, невичерпний. Українці часто програвали саме через те, що не враховували особливості єврейства або через свою безпечність зовсім ігнорували її за принципом: «Ну, подумаєш, обдурив клятий ж..д, я від того не збіднію!» Або й так: «Нехай моє переходить!».Нині єврейство в Україні переживає не процес відродження національної меншини, а процес легалізації своєї діяльності як політичної та ідеологічної організації, добре зорганізованої та щедро фінансованої, яка є надзвичайно агресивною і становить загрозу національній безпеці України. Український капітал на дев’яносто відсотків знаходиться в єврейських руках. Міф про український антисемітизм поширюють ЗМІ, які повністю перебувають в єврейських руках. А ось і висловлювання Роднянського: «Наш канал (1+1) користується великою популярністю на всій території, яка сьогодні називається Україною». Зверніть увагу «на всій території, яка сьогодні називається Україною». Отже, завтра вона може вже так не називатися? Це просто ЖАХ! У Франка єврей-капiталiст Герман Гольдкремер говорить на адресу українцiв, яким доводиться зазнавати безкiнечних страждань: «Так дурням i треба». Мономах вигнав євреїв за межі Київського князівства зовсім. Занепад загального життя в епоху татарщини майже зовсім не торкнувся становища євреїв. Які хитруни, правда? Ну як таке можливо? Давньоруськi князi, на видубицькому з’їздi в Києвi 1113 р. постановили: аби позбутися нестерпного єврейського лихварства — вигнати євреїв за межi українських земель зовсiм. У тi далекi часи єврейську проблему подiбним чином «вирiшували» не тiльки нашi предки. В рядi країн євреїв також виганяли поголовно: з Англiї в XIII ст., з Францiї в XIV, з Нiмеччини, Iспанiї, Португалiї наприкiнцi XV ст. i т.д. У 1096 р. Бржетiслав Чеський розпочав антиєврейську акцiю, в ходi якої забирав у євреїв майно i рiзнi багатства. При цьому вiн пiдносив той виправдальний мотив, що єврейськi багатства награбованi у християн. Мовляв, предки євреїв вийшли з Єрусалима нi з чим i навiть продавалися тодi по 30 душ за динар. А ми сидимо і нічого з цим не робимо, лише дивимося їхні канали на телебаченні. Друзі, прочитайте цю книгу! Те що я тут виписав, це мала частка того, що є в цій книзі, хоча сама книга по об’єму всього на 240 сторінок. Численнi факти наведені в цій книзі, складають цiлiсну картину огидного морального обличчя скандально великої частини єврейства. Сiонiсти кожен рік збирають пожертвування на розвиток євреїв в усьому світі. Українцям не зайве знати, що 40 % усiх коштiв, зiбраних у 1970 р. по союзу, припадає лише на єврейську общину мiста Києва. Сiонiстський рух тiсно пов’язаний з правлячими колами держави Iзраїль i має величезний пропагандистський апарат. У його вiданнi, за даними офiцiйного лондонського бюлетеня «Єврейська преса в свiтi», є понад 850 газет i журналiв, якi видаються для євреїв на iдиш, iвритi та iнших мовах. Сiонiсти контролюють 80 % американських i мiжнародних iнформацiйних агентств, послугами яких користуються газети й журнали майже всiх країн свiту. Президентами трьох з чотирьох найбiльших у США телевiзiйних компанiй є представники сiонiзму. У штатi впливової столичної газети «Вашингтон пост» сiонiстам належать три чвертi мiсць редакторiв i провiдних оглядачiв. Аналогiчне становище i в iнших органах масової iнформацiї. «Як правило, — пише американський автор А. Лiлiєнталь, — майже всі без виключення газети, радіо и телебачення США пропагують проізраільську, сіоністську точку зору».Те саме вiдбувається i в iнших країнах Заходу, де сiонiстськi кола значною мiрою контролюють також видавничу справу. Двi найбiльшi i найвпливовiшi газети капiталiстичного свiту — «Нью-Йорк таймс» i лондонська «Таймс» — змагаються в насадженнi єврейського шовiнiзму. В кінці цієї книжечки навіть наведені статистичні дані, хто, коли і яку державну посаду займав з євреїв. Ну і на останок, цікава особливiсть нацiонального характеру євреїв i українцiв, яким вiн здається стороннiм людям. I тих, i других називають хитрими. Євреїв за те, що вони справдi хитрi. В українцiв же цим словом пiдкреслюють їхню життєву кмiтливiсть i господарську практичнiсть. Ця вiдмiтна риса ввiйшла в прислiв’я: «хитрий, мов ж..д», «хитрий хахол». Усяка «хитрiсть передбачає насамперед наявнiсть розуму. В даному разi вiн рiзного гатунку. Один хитрує для себе i за рахунок iншого, другий вигадує так, щоб було добре всiм. На МОЮ ДУМКУ, цю книгу потрібно прочитати кожному українцю. Тим більше, книга в електронному варіанті, безкоштовно є у вільному доступі на чтиво і толока. Отже друзі, обов’язково прочитайте цю книгу.
Немає коментарів:
Дописати коментар