Vlad Popovnayk: "...щоб прожити ще один жалюгідний день ..."

 "... Молодий диявол старому:

- Як ви встигли послати стільки душ в пекло?
Старий диявол:
- Через страх!
Молодий:
- Молодець! І чого вони боялися? Війни? Голоду?
Старий:
- Ні ... Хвороби!
Молодий:
- Вони не хворіли? Хіба вони не вмирали? Хіба не було ліків?
Старий:
- .... захворіли. Вони померли. Були ліки ...
Молодий:
- Я не розумію...

Старий:
- Випадково вирішили, що єдине, що потрібно зберігати за будь-яку ціну - ЦЕ ЖИТТЯ !!!
Вони перестали обніматися ... Вони перестали вітати один одного !!! Вони полишили всі людські контакти .... Вони залишили все, що робило людину людиною!
Вони залишилися без грошей. Вони втратили роботу.
Але вони вважали за краще боятися за своє життя, навіть якщо у них не було хліба, щоб їсти.
Вони вірили почутому, читали газети і сліпо вірили всьому, що читають.
Вони відмовилися від свободи.
Вони більше ніколи не виходили з дому. Вони нікуди не ходили. Більше ніколи не відвідували друзів і рідних. Весь світ перетворився на величезну в'язницю із засудженими - добровольцями.
Вони все взяли !!! Все це, щоб прожити ще один жалюгідний день ...
Вони не жили, вони вмирали щодня!
Забрати їх жалюгідну душу було занадто легко ..."

Клайв Льюїс «Рада старого диявола молодшому».
З книги «Листи Баламута» 1941 р