Це - праник, від слова "прати". У старі часи, коли не було пральних машин, такими праниками вибивали білизну при пранні.
Коли у 1169 році Андрій Боголюбський зруйнував Київ, то крім ікони Вишгородської Богоматері він вкрав ще багато чого - зокрема і праники. Але з пранням у наших недалеких сусідів тоді не складалося, що робити з праником, вони не знали. Тому спробували ці красиві візерунки відбивати на коржах перед тим, як їх пекти. Коржі назвали "прянікамі" - бо ж робили їх праником.
Отака історія.
З коментарів:
Сашко Лірник Шось не віриться....))))
Valentyn Vashchuk Якщо московитські генеральші в комбінаціях до театру ходили, то все може бути ;)
Ірина Андрійчук Брали моя бабця хідники, верети на інше шмаття, завішували на коромисло і йшли на пралю до джерела, біля якого були викладені великі пласкі камені навколо копанки з піщаним дном. І на тих каменях праником те все лупцювалось, але по різному. Що легенько, коли річ делікатна, а що так, аж ляскотіло, коли яка рогожа моцна була.
Наталка Глаговська А моя бабця казала: «Але ж будеш прАна», тобто бита))) Хоча мене ніколи ніхто не бив, але асоціація з праником намалювалась ще та))))
Немає коментарів:
Дописати коментар