Сергій ТРИМБАЧ: ЩО БУВАЄ, КОЛИ У ПОЛІТИЦІ ПРАВЛЯТЬ СВИНОПАСИ?

30 серпня народився ДМИТРО ДОНЦОВ (1883-1973), якого вважають фундатором українського інтегрального націоналізму.

У статті "СВИНОПАСИ ПРОТИ ПОЛІТИКИ" Донцов ДОВОДИВ ПРОСТУ ІСТИНУ: УСЕ ВИРІШУЄ ТЕ, В ЧИЇХ РУКАХ ДЕРЖАВНА ВЛАДА. УКРАЇНЦЯМ, ЗА ПЕЧАЛЬНИМ ЗВИЧАЄМ, БУЛО "ПО БАРАБАНУ", ХТО НА ТРОНІ - ТІЛЬКИ Б ЗЕМЕЛЬКУ ДАЛИ. А В ПІДСУМКУ НІ ВЛАДИ, НІ ЗЕМЛІ СВОЄЇ. ЩОСЬ ВОНО Й СЬОГОДНІ ТАК. ДИВІМОСЬ, ХТО НА ТРОНІ, ХТО У ВЛАДНИХ ПАЛАТАХ? БО СКОРО ВІД УКРАЇНИ НІЧОГО НЕ ЛИШИТЬСЯ...

Д.ДОНЦОВ: "Грушевський радив пробачити большевикам «не одно з того, що нам боком вилазить», бо були вони «завзяті оборонці трудящого люду»… «Пробачити не одно» – між іншим і пограбовану державну свободу, яка в їх очах була річчю другорядною. А триста літ тому казав проповідник Касіян в промові на похороні Сагайдачного: «Haйбільшою річчю між всіма – суджу рольность!» В тім суттєва різниця цих двох родів людей!

Той самий прихильник татарських людей і «всенації» – соціаліст Григоріїв-Наш, пише: «чия земля, того й держава. Тому (під час революції 1917 р. – Д. Д.) українські народні маси йшли не за гуртком консерватистів, що бундючно звали себе «самостійниками»…, а йшли за соціалістами». Тому «не цікавилися тим, хто буде на Україні королем, гетьманом, губернатором, чи іншим урядовцем – українець, москаль, чи німець, а цікавились тим, кому буде належати земля, фабрики і т. п.» [Н. Григоріїв, Спогади руїнника, 1937, «Громадський голос», ч. 29].

Ці слова соціалістичного «вченого» зраджують світогляд найтемнішого неписьменного мужика в найбільш культурно занедбанім селі! І вони є типовими для наших інтелігентських плебеїв! Де ж могли ті «свинопаси» – як їх предків звав Шевченко – тямити, що «не чия земля, того держава», а навпаки, як це показали хоч би большевики! Де ж могли ті «свинопаси» тямити, що ПИТАННЯ "ЧИЯ ЗЕМЛЯ" САМЕ ЗАЛЕЖАЛО ВІД ТОГО, ЧИ НА УКРАЇНІ СИДІВ "КОРОЛЬ", ВЗАГАЛІ СВІЙ ВОЛОДАР, ЧИ МОСКОВСЬКИЙ ГУБЕРНАТОР! Де ж могли сторонники «всенації» і противники «шовінізму» тямити, що питання, «чия буде земля» на Україні, дуже багато залежало саме від того, чи тим «королем», чи «губернатором» в Києві буде «українець, москаль, чи німець»! Їх космополітична душа приймала навіть татар в історії і большевиків в сучасності, аби дали трудящому народові «землю», хоч би потім її мали й відібрати.
В цім цілковитім недооцінюванні політичного моменту лежить типова риса феллахів!"