Параску Хому, яка все життя малювала квіти, в останню путь провели, практично, без квітів (+ відео та фото)

Мирослав Бойчук.

      Провели в останню путь Параску Хому в її рідному селі Чернятин, Городенківського району...

     Про мої враження коротко:
    Попрощатись прийшло приблизно 100 чоловік віком за 50... В основному односельчани. (До слова,- населення в селі Чернятин складає приблизно З 000 чоловік). З молоді тільки внук та внучка. 

 
Відеосюжет Галини Філіпової, Василя Безклубого та Мирослава Бойчука. 
(ОТБ "Галичина)

    Франківську журналістську братію представляли тільки Галина Філіпова, Людмила Стражник і я. Відповідно фото та відеозйомку проводив (вибачте за часте якання) тільки я... і Людмила Стражник на планшет. Жодного фотографа, жодного оперетора.

     Спасибі Володимиру Васильовичу Федораку, начальнику управління культури, національностей та релігій за надану машину. Тож добрались до села без проблем.

     З офіційних осіб на прощання з художницею приїхав та промовив слово голова Івано-Франківської облради Олександр Сич. Прийшов він у супроводі  голови Городенківської РДА Богдана Кобилянського та сільського голови, які обійшлися без офіційних промов. Була також представниця управління культури, національностей та релігій івано-франківської обласної державної адмінстрації.

      Жінку, яка все життя малювала квіти, в останню путь провели, практично, без живих квітів. В наших селах серед старших людей це робити не прийнято. А от де була школа, мистецькі, культурологічні заклади села та району - питання... Біля ніг Параски були тільки букетики від офіційних осіб... та футболка з намальваними Параскою Петрівною квітами, яку привезла з собою її невістка Стефанія. 

    Була задумка замість вінків нести картини майстрині, але і ця задумка чомусь так і не була втілена.

    Вікно, біля якого творила майстриня, виявилось замурованим...

    

    Чин похорону здійснили о. Михайло Гуменюк, парох с. Чернятина, а також о. Богдан Артиш із Гарасимова, які в приватній розмові теж дивом дивувались відсутності молоді, школярів та митців. Дякувати Богові, обійшлося без жодної краплі дощу...

  В особистій розмові зімною і пан Федорак, і пан Сич пообіцяли допомогти у створенні документального фільму про Майстриню, (чого я добиваюсь уже далі третій рік) та заснувати премію імені Параски Хоми.

     Незважаючи на всю "любов" телебачення "Галичина" до моєї персони, надам  чорнові зйомки на завтрашні Галичанські новини. Параска Петрівна того вартує... 

    В Чернятинській церковці свою авторку проводжали дві її картини з квітами у вигляді хреста... Нехай спочиває з Богом.

25 вересня 2016 року.