Василь Ковтун: В родинному гнізді перед екраном

В родинному гнізді перед екраном,
В кулак зібравши гніви бунтаря,
Зневірений опаленим Майданом,
Народ вслухається в брехливого царя.

Лунають ниці пафосні промови
Про перемоги поміж вічних бід,
І замість зерен - лише жмут полови,
Щоб не ревіли в цебра на обід.

Летять тирадами у простір обіцянки́,
Нахабним витівкам уже не має меж,
І ллє у келихи по вінця валер’янки
Народ на випивку і на закуску теж.

Самовдоволена розбещена персона,
Від власних слів впадаючи в екстаз,
Ховає хитрістю під хвіст хамелеона
Все той же трон і той же унітаз.

А за екранами ковтають хліб і воду,
Та під ялинкою оплакують вінок,
Та мріють лиш про втрачену свободу,

В руці загострений стискаючи клинок.

О словоблудний тліючий гаранте,
Вже очамріли всі з обі́цяних щедрот,
Щоби народ твої цінив таланти,
То треба й жити - як живе народ!

01.01.2016р.